Дал..)

Ще не куштувала, але закортіло ось таке приготувати))) потрібно буде спробувати)))

Дал - одна з головних страв індійської та пакистанської кухонь з тушкованої сочевиці, приправлене ароматними спеціями. Зазвичай ця страва подається з натуральним йогуртом та традиційними паляницями. Це легка та смачна вегетаріанська страва. До речі, в сочевиці більше білка ніж в м'ясі. Для любителів гострого.

Для цієї страви лущену сочевицю тушать на слабкому вогні з куркумою та перцем чілі, далі додають помідори та приправляють сімішшю обсмажених спецій. Я готувала без чилі. Просто забула придбати.

На 2 порції:

200 гр. промитої лущеної червоної чечевиці (можна купити на ринку там, де продають сухофрукти та східні спеції)

1 чайна ложки меленої куркуми

1 дрібно порізана цибулина

500 мл. води

2 очищені та порізані помідора

4 столові ложки олії

1/2 чайної ложки зіри (знову-таки можна купити на ринку там, де продають сухофрукти та східні спеції)

1/2 чайної ложки зіри натертого свіжого або сушеного імбиря

2 зубчика подрібненого часник

1/2 чайної ложки зерен гірчиці

1/2 чайної ложки молотого кориандра

Засипати сочевицю в каструлю. Додати води, чилі, чибулю, куркуму. Варити на слабкому вогні 15-20 хв. Щойно сочевиця розбухне додати помідори та тушкувати ще 5-10 хв.

В сковорідці нагріти олію та додати решту інгредієнтів та готувати на слабкому вогні до 1 хв. помішуючи. Додати счевицю та тушкувати поки не випарується зайва вода.

екранізовую прочитане

останнім часом читаю книжки переважно в київському метрополітені, де свідками цього дійства стає численний натовп сірих, майже непомітних людей, які лишають рубці в моїй пам"яті, з часом вони загоюються, а деякі ше досі навздоганяють моє теперішнє...

читаю, щоби самій не бути спостерігачем... усе ж таки від десятка прочитаних сторінок більше насолоди, ніж від сотень мовчазних постатей, від скляних поглядів яких віє холодом...

нещодавно спіймала себе на думці, що читаю книжки, не використовуючи всіх дарів, якими людину обарувала щедра природа...

читаю... просто читаю, поглинаючи сторінку за сторінкою, уява при цьому безсоромно дрімає... вирішила її якось розбудити...

тяжко звикнути до нового методу читання, відразу екранізуючи в своїй уяві прочитане.. тяжко, але захоплює)))

і чому я раніше так недооцінювала читання? малюєш образи, картини, гримаси людей, вигадуюєш акторів, роздаєш ролі, займаєшся дизайом одягу, декораціями... талант режисера є в кожного з нас.. найцінніше в цьому всьому те, що більш ніхто не перегляне твою кінострічку цієї книги... це й не потрібно, адже збагачуєш себе сам і без усіляких там курсів, колотнечі, стресів, бюджету... твій фільм потребує лише часу, книжки та уяви..

життя незбагненне...

Вона була зовсім беззахисною в лабіринтах своїх думок..

хочу на край світу...

там...

і чому я маю бути там, де тебе нема?

домалюй..

- чим займаєшся?
- малюю настрій... чорно-білою фарбою..

але час від часу він з"являється в моєму житті насправді,не в думках... і домальовує на моєму мольберті кольори.. різні... це так мило :)

ізлєчітє

Слухаю музу, яку мені презентував Демешко)
подобається.. а я ще гнала на його музичний смак...)))

робити передчасні висновки..моя хвороба.. панацеї мені))))

н е с т а ч а

нестача..

нестача кисню... ні, не те.. не зовсім те.. хоча мені мріється про простір без парканів, тисячі автівок, табачного диму, суворих і сумних гримас, метро, магазинів, кіосків, папірців під ногами, тісного взуття, чотирьох стін, парфумів, святих, грішних, брудних грошей, повій,смороду.. без усього цього шмаття нестача кисню здавалася б невдалим жартом.. а нині, для мене, - це ніщо інше, як зім"ята правда в одну величезну грудку...
викинути б.. спалити б.. так ні.. пірнаєш..

нестача емоцій... більшість із них залишилися в дитинстві.. повернутися назад? сприймуть за божевільну... жити без них? напівпорожньо...

нестача себе.. гублюся в своїх протилежностях.. часом цілісна... а часом руйнуюся на безліч пазлів..

нестача любові.. навіть не знаю якої... але чомусь відчуваю її...нестачу..

нестача часу... дні минають зашвидко...але руху не спостерігати..

перетворитися б на повітряну кулю та відчути простір... дарувати людм посмішки і просто жити.. без нестач...

сум..сума..суми..

була в Сумах.. 3 годинни ранкової прогулянки..
конструктивізм...
мости..
дерева...
парки..
паркани..
зупинки..
Псел..
пси..
вулиці..
вулиця Соборна..
лавки з рекламою..
пам"ятники..
жодного Леніна..
ринок..
красиві квітники..
привітні люди..
частково сонячно..
частково вітряно..
трішки дощу..
двірники..
велосипедисти..
монахиня на велику..
спасібо житєлям Донбаса..
церква..
інтерв"ю..
українська мова..
кава.. сухарики.. шкарпетки..

Подаруйте мені квиток на безлюдний острів..в один кінець...

тут добре)))

у моєму житті на диво все спокійно)))
давно такого не було..
навіть думки відпочивають... я не зазираю в далечінь майбутнього.. мені так затишно в теперішньому..
я нікуди не біжу.. та рух присутній...
люблю його смс, люблю його дотики... люблю його..)))
люблю свої будні... навіть ранок люблю...
теперішнє... воно таке чудове.. я не хочу від нього нікуди бігти...)))

порося...

забути квіти... і тепер якось недобре...

Київ підготував перших волонтерів до Євро 2012. Що далі?

29 серпня 2011 року відбувся перший випуск двадцяти волонтерів, які пройшли курс мовної підготовки для обслуговування фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в місті Києві.

Підготовка добровольців здійснювалася на базі системи шкіл англійської мови «D'elite School». Як зазначила Любов Пшенична, генеральний директор школи, основний момент у мовній підготовці волонтера – швидкість навчання. Для сильніших програма розрахована на 2 тижні, для слабкіших – два з половиною місяці.

До кінця квітня школа має підготувати понад 3000 волонтерів. Паралельно удосконалюватимуть знання з розмовної англійської ще 3000 волонтерам в НПУ ім. Драгоманова та КНУ ім. Шевченка.

Волонтери запевняють, що завдяки курсам навчилися як правильно спілкуватися з іноземцями, надавати медичну допомогу, поводитися при форс-мажорних ситуаціях тощо.

«У некерованому натовпі потрібно знайти безпечне місце. Тільки живий волонтер зможе надати комусь допомогу», – жартома про серйозне розповідає один із волонтерів.

«Перед нами стоїть дуже серйозне завдання. Від того на скільки ми справимося з ним, залежить репутація нашої країни. Саме ви – волонтери – люди, які напряму пов’язані з іміджем України», – зауважив заступник голови КМДА Анатолій Голубченко. Він висловив надію, що кожен волонтер після проходження мовних курсів візьме на себе відповідальність і підпише угоду про співпрацю з Головним управлінням освіти і науки міста Києва.

Самі ж волонтери налаштовані відпрацювати проходження мовних курсів під час чемпіонату. Хоча зізнаються, що дехто з них подавав заявки на програму волонтерів УЄФА. Якщо поталанить пройти, то прерогатива, звісно ж, за УЄФА. Кажуть, – престижніше.

«Чомусь у нас склалося таке враження, що бути волонтером УЄФА краще. Я відправив анкету (заповнював 4 години), 3 вересня буде співбесіда. Там жорсткіші вимоги до англійської мови. Матимемо можливість супроводжувати офіційні делегації, а це шанс контактувати з відомими людьми» – ділиться волонтер Сергій Компанець.

Також українці, що були волонтерами УЄФА, зможуть подавати заявки на інші чемпіонати. Як не крути, а спокус у волонтерів приймаючого міста не так вже й багато. Тому КМДА повинна заохотити своїх добровольців, щоби вони «не тікали в інший штаб».

У свою чергу начальник Головного управління освіти і науки КМДА Віра Горюнова закликала всіх долучати своїх друзів до волонтерів приймаючого міста, а також наголосила, що потрібно збільшувати темпи, адже часу лишилося не так вже й багато.

«Ми чекаємо студентів молодь, киян, які хочуть приєднатися до волонтерів. На сайті приймаючого міста кожен охочий має змогу оформити заявку», - сказала пані Віра.

Існує проблема, що люди, які добре знають англійську не хочуть безоплатно працювати, а ентузіасти часто не володіють мовою на належному рівні. І для їхньої підготовки лишається не так вже й багато часу. На думку волонтерів, було б ефективніше, якби курси тривали трішки довше і ближче до чемпіонату. Викладач англійської мови Віталій Приступа запевняє, що це не є перешкодою, адже «волонтери отримали додатково план на цілий рік, що їм потрібно робити щомісяця. Тобто передбачається ще й самостійна робота».

На вирішення всіх питань до Євро-2012, якими займається Головне управління освіти і науки, із бюджету КМДА було виділено 42 млн. грн.

Посилання на статтю ГУРТ

нема нічого

вчора був день.. День Незалежності.. не хочеться виписувати тут думки про державність, про країну.. про людей.. не те, що писати, а й думати про це не хочеться..
Та, не дивлячись на всі негаразди, люблю Україну! Її вітерець, скандальних бубусь у маршрутках, її навколишню красу, віру в себе, щирість.. люблю.. є за що любити... та й є за що ненавидіти.. балансу шукати ніхто не бажає.. тому більшість, на жаль, схильні до останнього.. а в те, що ненавидиш, не хочеться вкладати частинку душі..
полюбіть Україну і вона полюбить вас!

ні химерикам!!!

і все ж то були химерики)))
нині мені тепло і це усміхає)))
свііііт чудовиииий))))
гам-гам химерики)))) нема химериків))))

химерики...чи що?

спустошеність... вже котрий день.. збилася з рахунку..
хочеться відчувати його тепло, натомість відчуваю холод... можливо, це мої химерики..
хочеться, щоби це були химерики..
можливо, це все режим переписки... який налічує декілька повідомлень.. декілька слів, які чомусь не гріють..

Коли прощалася з медіанекстерами, один з учасників на вушку прошепотів мені "ти найкрасивіша дівчина медіанексту"... Звісно, це суб"єктивно.. та все ж було приємно.. але суть не в тому.. хотілося, щоби ці слова звучали від іншого..

але вони не звучать, та й багато інших слів не звучить.. навіть у режимі переписки.. а, якщо звучать, то стає зимно...

мабуть, той інший не відчуває до мене, не відчуває мене.. мій раціоналізм тоне у моїх сентиментах.. з цим нічого не вдіяти.. почуття над розумом.. розум не керує ними..

надіюся, він не відчуває подібне.. інакше.. я теж не вмію гріти...

.. а обіцяли берегти одне одного...

чому б не спробувати?

Попробуй не есть на ночь и засыпать с голодным желудком и в течение 1-2 недель ты начнешь видеть легкие светлые сны и каждое утро просыпаться в хорошем настроении и уже с вдохновением на что-либо, и будешь вставать по утрам свежим, без вялого желания валяться в постели пол дня.

Попробуй не добавлять в пищу две приправы: соль и перец и ты увидишь, что наесться можно в 2-3 раза меньшим количеством еды, в течение 1-2 недель тело перестанет отекать, и через месяц ты заметно похудеешь (касается только имеющих лишний вес).

Попробуй не пить лимонады и любые газированные напитки, купленные в магазине, и ты увидишь, как вкусна простая вода и что для утоления жажды нужно намного меньше.

Попробуй не пить кофе и чай в течение двух недель, и ты увидишь что тебя все радует, что ты спокойно засыпаешь и глубоко спишь, что у тебя разгладились напряженные или хмурые морщины лица и вся легкая (или тяжелая) нервозность ушла (или уменьшилась минимум вдвое)

Попробуй, прощаясь с человеком перестать говорить "давай, ну.. давай!" и ты увидишь, как легко и приятно прощаться.

Попробуй неделю ходить и сидеть с прямой спиной, и ты увидишь, как улучшится твоя память, и насколько быстрее ты будешь соображать.

Попробуй для человека, который не нравится тебе, каждый раз при воспоминании о нём,дарить ему воображаемый самый роскошный (или особенно хороший) подарок, представляя, как он радуется, и ты увидишь, что он будет относиться к тебе все лучше, как и ты к нему.

Попробуй за час-два до сна выключить телевизор и компьютер и ты начнешь видеть свои желания и творческие импульсы.

Попробуй 2 недели говорить по телефону только по делу, и ты увидишь, что всутках 36 часов.

Попробуй каждый раз при желании взять сигарету - взять яблоко / мандарин /апельсин / банан или выпить стакан воды и через 2 недели ты ощутишь себя вдвое крепче, выносливее и сильнее.

Попробуй каждый раз, как хочешь сделать что-то интересующее тебя (пусть впервые, пусть редкое и тебе не свойственное, но нравящееся) сделать сразу и вычесть минуты раздумывания и оценки и увидишь, что ты можешь намного больше.

Попробуй улыбаться каждый раз, как хочется, улыбнуться прохожему, пусть и на пару секунд (забыв "что он может подумать о тебе") и в течении месяца ты начнешь чувствовать каждого человека знакомым и безопасным.

Попробуй полежать в траве, среди деревьев, подальше от машин, не стесняясь людей, и ты услышишь в себе долгожданную тишину.

морозиво

Ніколи не думала, що вночі морозиво може бути таким смачним)) добре, що я його вчора не згамала))

***

холодно...

особливо особливе

так добре стає на душі, коли в думках вимальовується його образ.. ніколи не вміла майстерно управляти пензлем.. проте в думках малюю геніальні шедеври..)))

пи.си.все-таки у мене постійно й зміст різниться))) бліііінааа, це крутяцько єеееее))))

корисне

140 правил iнтернет-журналiста

особливо...багато

думати - складно, а не думати - ще складніше..
чомусь я завжди прагну чогось особливого...у всьому.. і так болісно стає, що це особливе далеко не особливе.. воно повторюється.. безмежну кільксть разів.. повторювалося у минулому.. повторюється тепер.. і повторюватиметься у майбутньому..
і звинувачувати когось - це дурість, так влаштований світ..

та часом все ж проростає паросток..особливий, який подарували тобі.. тільки тобі.. це радує..
радує, що для нього я завжди залишусь особливою.. його любов до мене особлива.. і така непорушна.. я це відчуваю.. і нехай у його житті було енна кількість кохань, але я знаю, що кохання до мене - не наступне, яке мине.. воно вічне..яке він плекатиме все життя..

шкода, що не всі ми вміємо, змінюючи форму, змінювати зміст... а, можливо, не для всіх форм хочеться дарувати особливий зміст...

дякую тобі, що ти вже котрий рік мені даруєш той особливий паросток..який я ніяк не наважусь прийняти.. і не прийму... не смію.. люблю тебе..але моя любов з тих..інакших..

трішки літа))

субота виявилася навпрочуд веселою, активною та корисною))
взяла участь у тренінгу-квесті "Соціалка: граючись про серйозне")) правда, квесту було мінімум, але на це гріх жалітися))) адже спогади про години, присвячені цьому заходу, не втрачені і позитивні))) нууу і, звичайно, апетитні)))

а ще нам на початку тренінгу наплели трішки дезінфи, що буцімто карооокі особливі.. вони більш пристосованіші до життя, розумніші, жвавіші і ще купа хвалених епітетів)))
тому в ліфт заходили перші лиш кароокі, їхати з ними іншим не дозволялося.. адже ж кароокі особливі!!! на кофепаузі лиш кароокі мали право їсти солодощі, але ми забили на це і також хрумтіли всілякі мнямки))) і тааак дааалі... врізали нас у правах, як тільки могли.. Таким чином ми мали можливість відчути, як почуваються люди, які потрапляють у досить неприємну зону "Дискримінація"...правда, трішки подано утрировано.. та всеодно було неприємно..

потім був дім)) дочитала книжечкув Миколи Руденка "Син сонця - Фаетон")) ніколи не думала, що буду з величезним апетитом ковтати наукову фантастику)))
покаталася на велику..)) тікала від шаленого пса, який хотів мене загризти))

а в неділю було тьма справ по дому - хай їм грець))
тринділа зі своїм кошенятком - я за ним дууууууужее скучила і гралася зі своїм маленьким кошенятком, який мене постійно гризе за ногу (пес не відгриз, так Жужику радість), а ввечері поїхала гуляти з Демешком) так довго по Києву я ще не лазила))
хто ще не відвідав нову виставку в Пінчук арт-галереї, зробіть це обов'язково)) неординарне мистецтво за допомогою звичних речей))

а сьогодні я щось прихворіла( болить горло( певно, у всьому вина морозива.. занадто багато я його їм...))))

щастя

Сиджу і думаю, що таке щастя.. банально.. дуже банально...
На моєму письмовому столі стоїть глечик.. невеличкий, гарно розмальований петриківкою.. а у ньому - тюльпанчик, зроблений з паперу... і, щоб зрозуміти, що це і є щастя, потрібно копнути глибше.. ознайомитися, так би мовити, з субстанцією...
Колись цей глечик був звичайнісінькою глиною.. нікому не потрібний.. так само й тюльпанчик - звичайнісіньким самотнім листком паперу.. Тепер вони стали витвором мистецтва і радують тих, хто на них задивляється.. І не суть у тому, ким вони стали.. суть у тому, що вони є один в одного.. бо по-одинці вони б пропали.. тюльпанчик, у кращому разі, перетворився на полум'я, а глечик - на десятки уламків...
Але їм судилося бути разом, вони знайшли одне одного чудового зимового дня.. а я знайшла їх.. тепер вони - щасливі живуть на моєму столі... і їм добре і мені радісно від цього..)

***

не хочу сумувати, а сумую..

і ще хтось там з мудрих каже, що людина може керувати своїми думками, емоціями та станом..

практика відрізняється від теорії..

накрити

хочу дуріти..
можна й здуріти.. але на мить..

*кожного разу, як тільки вкорениться письмо та інші засоби, необхідні людям, знов через певне число років, ніби пошесть, падає небесний потік і залишає в живих тільки неписьменних і невчених.." (с)

мене залишить юхууууууууу)))

убєй врага

підповзли не вчасно ці критичні дні - ета ужасна ггг
і живОт нє баліт - ета прєкрасна))))

хочу чогось мнгапозитивного.. не просто позитивного.. а МЕГА!!!

хочу плювати в небо, а натомість плюю в землю. жізнь хєрня. хєрнєє нє куда.
пішла вчитися плювати в стелю. в небо ще за рано.

неопубліковане

не хочеться сюди нічого записувати.. те, що в моїй голові коїться нині - це моє, особисте чи не особисте, але немаю бажання викарбовувати це в інет-просторі...
сторінки, які не потраплять до написаної книги.. читач про це ніколи не довідається, а автор пам'ятатиме все життя... Адже те, що має емоцію, - має місце в більш надійній схованці..)

істина

Тривала дискусія означає, що обидві сторони не мають рації.
Франсуа Вольтер, французький письменник, історик, філософ

так мало тут тебе..

я так сумую за тобою...
я так тебе мало знаю..
але цього достатньо, щоби довіряти і відчувати...

дивлюся на небо.. а хочеться - на тебе..

ось так:)

тільки-що тато мені сказав мега розумні словечка:)))
посто я дуркувала..)))
"Женя, лишайся дитиною, але веди себе по-дорослому" ги-ги)))))

шматочки:)

Українське смачніше:) такого висновку дійшли ми з Демешком учора, тиняючись Хрещатиком і гамаючи російський шоколад, який він привіз із Москви:)

а сьогодні мене мама запитала: "Жень, ти ж зареєструєш мене на однокласниках?"
риторичне запитання...))) вибору нема..зареєструю хі-хі))))

а ще сьогодні був неочікуваний дзвінок від сонячного хлопчика з Миколаєва:) люблю позитивних людей:)) трішки підзарядив мене розмовою і я зараз усміхаюся:))

колись я писала, що я змінююся.. ні, я не змінююся, я просто дорослішаю..:)

а ще я писала, що я не люблю людей.. я була не права.. я люблю людей, але не всіх:))) таке маленьке уточнення є дуже важливим)))

а ще.. дозвольте мені бути щасливою..)) дякую:)))

***

..а я все думаю про тебе..

день

сьогодні було смачне.. його хтілося все їсти та їсти.. та під кінець стало зле..

ковток ТК :)

Багнюка.. багато багнюки - під ногами.. а над головою - злива.. підіймеш голову до небес.. а їх не видно.. лиш хмари.. безкінечність хмар..
Ось так минало Трипільське Коло...
та то дурниці, адже всі навколо дарували один одному тепло: привітним поглядом, приємним словом, щирою посмішкою, міцними обіймами, жагучим поцілунком..))) було затишно... тільки й те роби, що виловлюй у повітрі позитрони))) а вони все не зникали.. їх було сила-силенна..))) дихали не киснем, а позитронами на фестивалі:)))

..приємно засинати і прокидатися в обіймах..)) а ще приємніше відчувати..)

сентиментальність зашкалює..)

перевести б годинника назад)

Я нічого не розумію.. поверніть час назад.. хоча б на тиждень..

мерзни-мерзни вовчий хвіст:)

якось добре:)
хоч і холодно...
але незабаром потеплішає..))
ось-ось..)))

а поки замотаюся в ковдру:)

шматки

попиваючи чай, мандрувала думками десь далеко.. занадто далеко, тому й не змогла їх розгледіти..

а на дворі файно.. але темно..

хочу втекти, та немає куди та від кого..

босоніж по хмарам... не відчую ніколи..

хочу цілий день провести у ботанічному саду.. приїду з ТК, візьму щось під дупцю, термоз із какао, декілька канапок, солодощі усілякі, цікаву книжку та загублюя серед дерев.. - не перехотіти б, ато звучить спокусливо)

бажаю щирості.. але її не існує.. переконуюсь вкотре, що це явище міфічне..

хочу чогось нового... все приїдається...

таке

хочу вже на Трипільське коло..) дуже хоче)) мала там зустрітися з Демешком(щось я за ним скучила), а він сьогодні поїхав до Москви і, швидше за все, ТК йому не світить) проте має повернутися з кацапським шоколадом хє-хє))) бум куштувати, що то за радість чи навпаки)))

а ще мені потрібно писати нині курсову, а я всіляко уникаю цього.. дідько..))

чомусь відчуваю порожнечу..у думках.. у душі.. мені протипоказано думати..)

*****

Потяг.. двояке слово..

*********

.. прочитала одну публікацію про ДТП, в якому загинула дівчина.. відома модель та співачка України... як неетично журналіст зобразив цю подію словами..читала і жахалася.. робилися акценти на ціну авто, використовувалися підсилюючі епітети... читала і жахалася.. люди брудні.. дуже брудні.. ніколи не писатиму про смерть.. надіюся...

****

Зараз мову використовують для ворожнечі, а вона ж, навпаки, існує для порозуміння. Михайло Іллєнко

небелиця

я можу загубитися у мільйонах але... та вони будуть несуттєвими, принаймні для мене...

я можу відмовитися від одного ТАК, про яке мріятиму все життя.

хтось скаже, що це сила.. а я заперечу.. це слабкість...

"почуття - це талант. а він або є, або його нема" (с)

часом кортить подорослішати..але розумію, що дорослість для мене недосяжна.. стає водночас сумно і радісно... але, мабуть, якби десь продавали ту дорослість, я все ж придбала її, побавилася дня зотри, а потім пустила б по вітру - нехай мандрує світом...

за вікном дощ.. і в душі дощить.. але від цього чомусь тепло.. тяжко збагнути світ... ні-ні.. не той, що навколо нас, навколо тебе, навколо них.. а той світ, що мій.. тяжко збагнути себе.. має бентежити, та чомусь не бентежить..

часом цей світ наповнюється всілякими приємностями.. засинаєш - радієш, прокидаєшся - радієш.. але раптом, так неочікувано, світло гасне.. а коли гасне світло, то світ стає одноманітним.. стає темно і нічого не розгледіти.. ти нічого не бачиш.. тому світ для тебе порожній.. ти засинаєш і тобі сумно.. ти не жадаєш більше цей світ наповнювати, та й нема потреби.. бо знаєш, що рано чи пізно він все-таки стане порожнім..

перечитала.. смішно.. мені й справді потрібно подорослішати...) хай це буде новою метою, яку я реалізую колись.. але не зараз)

чіпляє..))

"Ты можешь быть у неё не первым, не последним и не единственным. Она любила перед тем, как полюбила снова. Но если она любит тебя сейчас, что ещё не так? Она не идеальна, но ведь ты тоже, и вы оба никогда не будете идеальными вместе. Но если она заставляет тебя смеяться, тем более подумай дважды, если она даёт тебе возможность быть человеком, делать ошибки, держаться за неё и давать ей всё, что ты можешь. Она может думать о тебе не каждую секунду в день, но она может отдать тебе часть себя, потому что она знает - ты можешь разбить её сердце. Так не рань её, не меняй её, не анализируй и не ожидай от неё того, что выше её возможностей. Улыбайся, когда она делает тебя счастливым, давай ей знать, когда она тебя злит, и скучай по ней, когда её нет рядом."

(с) Боб Марли

***

у тебе так легко закохатися.. але я ніяк не зрозумію, чи ти прагнеш цього...

Pur:Pur - Черный стих

потертости, шероховатости
щетина, грубая ласка.
тоскует по нежности
и небрежной беседе
маска - всего лишь его прикрытие.
а внутри ничего ничего нет.
запоминаем по буквам
записываем
чтобы не помнить картину вцелом.
а если написать историю человечества мелом
легко её будет отмыть потом от земли?
отмыть потом от земли
отмыть потом от земли
изменщица - ведь это всего лишь название
девушка, возраст, морщинки и слезы
помниться мне, это было
а может
этого так сильно хочется
что чудится
будто, и я там была
и ты
записки, множество линий и клеточек
каждый лист хранит касание моих мыслей.
и стиснул меня в обьятиях
и отпускать не хочет.
а впрочем...
"почему бы и нет?" - подумала я
и улетела на встречу к другому.
на встречу к другому.
а по-моему он достаточно мил.
безусловно не ты,
но так хорошо, что не ты, а другой.
широкие плечи, улыбка, рост, без возраста.
Все это лечит отменно,
когда грустишь,
когда листочки повсюду.
пустые и с текстом.
а смысла во всем этом нет.
нет.
как нет смысла в измене
и в мести.
вся прелесть скрывается тушью,
тенями и пудрой.
а губы хотят говорить только правду.
ту, что на самом деле
ту, что дрожжит в каждом теле
и мир на самом деле весь белый
а все черное...
все черное у нас внутри.

кіно

..а я все увляю нашу зустріч як чорно-біле кіно.. ти посміхнешся мені та довго мовчатимеш.. а я боятимуся вдихнути ковток повітря і тихенько промовлю: "Привіт.."..
ми будемо так довго стояти, до схід сонця..але котрого дня - досі лишається таємницею.. ми боятимемося підійти один до одного..але дощ прийде нам на поміч.. ти пригорнеш мене до себе і боятимешся втратити..навіть на мить..
кіно.. все це лиш кіно.. а в житті - ми зустрінемося, скажемо один одному привіт, подуркуємо та розійдемося, не зізнаючись одне одному в почуттях... так і помре те, що народилося зі сходом сонця...

Мы живы - пока мы живем!

Песнь арфиста
Сменяются люди, идут вереницей,
С рождения, с древних времен.
Покоятся боги в великих гробницах,
И смерть их похожа на сон.
Слова Имхотепа, слова Джедефхора
Я слышал - у всех на устах.
Но где их гробницы? Укрыты от взора,
А стены разрушены в прах,
И мест не найти, словно их не бывало;
Никто не вернулся назад
Оттуда, поведать нам: что с ними стало,
Сердца успокоить; сказать
Что с нами случится, когда мы в то место
За ними вослед отойдем.
Забудем об этом! Последуем сердцу!
Мы живы - пока мы живем!
Оденься в прозрачные тонкие ткани,
И мирру себе возложи,
И следуй за сердцем своим неустанно,
Желанья исполнить спеши.
Наступит день смерти, ведь плач от могилы
Еще не спасал никого.
Итак, не печалься, покуда есть силы
Для радости дня твоего.
Живи в наслажденье до смерти, прощанья,
Когда обратишься в ничто.
Никто не забрал своего состоянья,
Назад не вернулся никто.

перевод с древнеегипетского
Алексей Зеленов

критичність

ці два дні були чудовими:)))
тематична зустріч з астрології, ночівля в Бабусі та тьоті, дача..)))

навіть така приємна річ, як засмага, часом переживає критичність.. та, я згоріла... все пече...пеком пече..

зі святом нас, журналісти:)

келих

а мрії зникають... під моїми ногами.. лишаються лиш сліди, які також зникають.. історія про це не пише.. те, чим жила сьогодні, завтра втрачає сенс.. кожен день приносить крихту розчаруваня.. колись хотілося допомагати людям, але, якщо вони самі собі не допоможуть, не допоможе й наймогутніша сила... я безсила.. навіть у двобої з собою..
колись вірила у мрії.. тепер сама їх топчу...роздираю і відмовляюся..
дратує все.. дратують всі.. дратує система з чітко налагодженим механізмом..
взяти б ластик і стерти світ.. хай би було біло...

спорт..)

вечірня прогулянка раптово змінила форму, зміст, присмак, полярність, запах..)))

Підбив мене Серж з ним бігати:) ми припленталися на стадіон, купа люду..хто лускає насіння. хто теревенить, хто п'є пиво, хто потягує цигарку..А ми з Сержем - на старт, увага і побігли:))) Я осилила 3 кола, Серж - 9:))) різницю майже не помітно)))

потім поїхали на ставок, поплавали, я ледь себе вмовила залізти у водойму.. але комарі гади закусали і я подумала, ну його та й у воду)))) Водичка файна)) як підмітив Сержик, немає перепадів, як на поверхні, так і на дні, вода однієї температури:)))

так декілька днів і моя дупця не буде відставати від дупці Дженіфер Лопес))))) ха-ха)))

Bright Eyes

now i do as i please and lie though my teeth
someone might get hurt it won't be me
i should probably feel cheap. but i just feel free
and a little bit empty

відчуття

відчуття зовсім не кепське..навіть не пригнічене..мене не дратують люди..швидше за все, їх дратую я.. але це мене найменше турбує)) головне, не потрапити до дурки, ато шанси є..чималі шанси..)))

не манить мене ця місцина.. не манять навіть люди.. хоча божевільні завжди викликають інтерес та збуджують уяву.. я б хотіла залізти до їхніх мізок і поритися там.. я б нічого не зрозуміла, але не в тому суть..

суті взагалі в цьому світі не існує.. і це найстрашніше.. а, можливо, в цьому і увесь кайф..

кайф.. для мене його не існує.. це слово немає розумних рамок.. хтось кайфує, затягуючи цигарку, а мене від цього нудить, хтось кайфує від трахання маленьких звірят, а я не пробувала цей вид збочення, але, думаю, мене б знову ж таки знудило) але, ні, я про це не думала та й навряд колись ця тема буде розмножувати мої думки... я не знаю від чого кайфую саме я.. цей кайф якийсь непередбачуваний.. або я якась непостійна..))

непостійність.. це моє.. все своє життя я плету цю непостійність.. і мене це не бентежить.. мабуть, у цьому і є увесь мій кайф..

кайф..

буває..)))

бувають же миті у житті, коли здається, що стежку по якій ти впевнено крокуєш, хтось бере, переганяючи тебе, і замальовує чорною фарбою.. але то лиш здається.. насправді, такі миті повинні змушувати задуматися, адже, коли душі не комфортно, то це означає, що варто звернути з тієї стежити, якою ти крокуєш, та піти іншою))

позавчора було зле... дуже зле... ходила містом, насолоджувалася морозивом та млинцями, у парку в очі впадали закохані парочки..всі вони такі різні, деякі дивакуваті, деякі смішнючі..)) але всіх їх об'єднує одне - любов:)

шампанське все ж випила:))) вчора:)) все-таки я люблю цей чудо напій)) думаю, увесь секрет у бульбашках..)))

а сьогоді мені добре:) реабілітувалася:)))

але ж пекло на вулиці, хоча вечори та ночі шалено заворожують своєю приємною теплою свіжістю..)))

політ у прірву

Я про це знала.. та все ж, коли знання ще й підверджуються фундаментом, яким є книга, то їм надається якесь особливе значення...
Стан закоханості паралізує дієвість та результативність людини.. її думки присвячені лиш йому-єдиному.. про досягнення якихось надвисот у цей період можна забути... політ все ж таки відбувається.. емоційний.. але ніяк не особистості..
мабуть, і я перебуваю в цьому періоді.. радіти.. сумувати... покаже час.. але набридло малювати у думках.. хочеться відчувати..поруч...

не склалося..)

з шампанським не склалося.. але холодильник радо підморгує вином.. не люблю кагор.. але тіло/душа потребують ліків..

день флітів..))

алкоголь:)

сьогодні, можливо, буде шампанське..)))
і пофіг, що я вирішила не пити)
є моменти, коли хочеться.. треба.. бо інакше ніяк...)

вирізати б..

Тернопіль..концерти..Львів..північні вітри у потязі.. і багато-багато нових облич..
мабуть, я інтроверт... люди мене стомили..світ мене утомив..
не хочеться бігти, не хочеться йти, навіть стояти не хочеться та й нити не хочеться..
хочеться насолоджуватися, але чим/ким? поки не знаю.. і відповідь шукати - та ну її..
босоніж.. це свобода.. крик... це свобода.. вибір.. це свобода.. небо.. це свобода.. сонце.. це свобода.. чисте повітря.. це свобода.. політ.. це свобода.. а навкруги - це рабство.. саме воно й манить.. і ніхто не здогадується, що на лобі в нас написано "раби"..
соціум..стандарти.. боротьба..нема тут насолоди..лиш змагання.. перемога стає псевдонасолодою.. ось таке воно житійо..

любов..))

а он мнє нравітца, но я шота нікак німагу панять, ілі ета взаімна..)

29 квітня - 4травня 2011:)

Київ-Івано-Франківськ-Калуш-Старий Угринів-Калуш-Івано-Франкіськ-Галич-Більшівці-Львів-Київ...Ця подорож лишиться у моїй пам'яті назавжди))

Калуш - європейське місто!!! цей напис неодноразово підтверджувався фактами))
гуляли Калушем з Тарасом із роздявленими ротами)) Містечко, в якому хочеться жити)) тихе, охайне, модернізоване, гарне, привітне)))

трішки побродили ним, навідалися до парку, де на березі ставу ранкової п'ятниці рибалки ловили рибу, біля сцени купчилася дітвора - готували якусь виставу.. а ми ходили і любувалися принадами природи))

А ось і Страрий Угринів, славетний своїми мешканцями, а особливо Степаном Бандерою! Українське село завжди привітне, тихе та у вирі турбот..
Єдиний вказівник "Музей С. Бандери" і ми наздогад спускаємося донизу, зустрічаємо хлопака, перепитуємо щодо музею, і знову йдемо..)) А ось і він - музей.. захоплює.. на язику слово "мзей" ніяк не вимовляється, натомість - "садиба"))))

а ліворуч від музею сором'язливо вигляда хатина, в якій народився Герой України..))
як справжні мандрівники, ми примостилися на травичці, розклали свої запаси, щоби перекусити, не встигли й крихти до рота покласти, а нас вже й запрошують на екскурсію..)))
екскурсія видалася надцікавою.. поштопала трішки душу.. змусила дати відповідь на енну кількість запитань, які виникали до того моменту, примножила ненависть до комуністичного режиму, породила трішки нелюбові до поляк... трагедія.. Україна потопає в цьому слові, а ми, українці, ніяк не протягнемо руку помічі...
після музею, нам таки вдалося перекусити.. а потім надибали джерельце та галявину з усілякими квіточками та травами:)) гарна місцина, свіже повітря, настрій на підйомі:)))
Франик був вельми привітний, але дорога стомила, і ми ледь з Тарасом не здалися в неріному бою..))) але десь узялася неймовірної сили енергія і ми подолали кількасот метрів славетного міста:) враження - сонячні:) та й погода була відповідною, тому й лишився такий відбиток у пам'яті))) ще й натрапили на чоловіка, який завідує туризмом, то він нам зробив екскурс в історію міста))

а ще я покаталася на незвичній гойдалці, яку Франику подарували ковалі:)) гойдалка як витвір мистецтва)) хто б міг подумати))))
..незаконно пробираємося до маршрутки на Галич... кількадесятхвилин, міст через живописний Дунай і ми на місці:)
історія з готелем видалася чудернацькою з присмаком містики))) але ми лишилися живі-здорові, а це найголовніше))))))))

зранку ми потопали до Галицького замку,трішки прогулялися центом, поніжилися на сонечку, зустріли Альберта..)))
декілька годин і ми в Більшівцях перед монастирем:) в якому й жили 4 дні)))

Табір "Пізнай себе" :) нас було 36:)))ми ходили на тренінги, арт-терапію, танц-терапію, грали в ігри і просто дуркували:))))) приємні знайомства:) незабутні 4 дні:)))

.. у монастирі ми навіть влаштували дискотеку))) хочте вірте. хочте ні)))

по закінченню табору ми поїхали до Львова, 5 годин гуляння містом, сидіння в кафетерії.. замерзли.. стомилися... дочекалися потяга, і радо в нього стрибнули..)))

..а Київ зустрів холодом і мокрими асфальтами..)))

дай Бог пам'яті)

оглядаю апартаменти своєї кімнати... занадто вони мені вже дошкуляють.. хочеться все нафіг повикидати, посеред кімнати покласти величезний матрац білого кольору із сонечками, навколо - різні світильники.. залишу лиш етажерку - вона для мене надто цінна) надіюся, мої діти її полюблять, бо їм доведеться терпіти мою епатажну етажерку в своїй кімнаті...)) стелю хочу різнокольорову... стіни - також.. тюль - якусь раритетну...) ооо ще ковра.. з овчини бажано.. люблю валятися на підлозі))
все.. більш нічого не треба.. хочеться простору.. навіть у кімнаті..) але ці забаганки втілюются лиш у думках - не більше... добре, хоч думати ще не розучилася))

всі ці дні були то "налиті" по саме денце подіями, то пусті та безбарвні..як порожній келих..

був "Шоколадний будиночок", класична музика, дуркування на вулицях Києва, багато сміху, дорога, прибирання, валяння в ліжку, круглий стіл, писання репортажу, офіс Гурта, подарена футболка від Андрійка, репетиторство, толока, бутерброди з веганським сиром - смачно, купа сміття, ліс, їжачок, нові люди...

Був одіозний "історик" у маршрутці, який, попиваючи пиво триндів "а вєлікай расіі" і шо єсть толька ана, а ми будєм пахать на нєйо, как пахалі раньше. Свої глибокі знання він підтвердив шикарною фразою - "я на алімпіади с історіі єзділ".. Ідіот, він й в Україні ідіот.. Вийшов на котрійсь із зупинок, і просто неба кинув пляшку, а я після таких засранців маю прибирати.. Сумно..гидко..це не моя Україна.. вона інакша.. висококультурна.. високоморальна.. вона у мріях.. та часом зустрічаєш людей, які цю мрію на декілька миттєвостей перетворюють у дійсність.. про балування й мови нема..

а сьогодні було на диво тепло.. приємне тепло.. сонечко даруй тепло:)

день...

сьогодні було, як я й очікувала, насичене подіями, людьми, транспортом, дощем.. останнє вже трішки піднабридло... хочеться більше тепла від світила)))

був офіс ГУРТа, де я строчила хутенько репортажик, ось ВІН
потім були "Здоровеньки", де ми всі дружно з світівцями обговорювали "бути чи не бути БО".. вирішили, що бути, але для початку, ми повинні мати певний багаж знань.. от цим місяць і займатимемося.. вивчатимемо))
потім ми з Тарасом поїхали на залізницю за квиточками, черги як Анаконди...і теж втілюють відповідний острах.. ми вирішили потопати на Університет до кас) там картина була більш люба для очей))) квитки купити практично не можливо( мали бути 30 квітня у Франику, але, із-за ситуації з квитками, будемо там 29)) цілий Божий день, щоби насолодитися містом))) а ще будемо у Львові)) трішки менше часу(3 травня на годинки так 5 вечір-ніч), та все ж засвітимося у цій дивовижній українській провінції))
наступним місцем локації стала квартира Нюшки)) потеревенили, попили чай))) заїхав Серж і ми разом поїхали додомцю)))

а четвер обіцяє бути неменш насиченим)) принаймні, докупи збере багатьох людей, які прикрашають моє життя)))

мрії-дні..

крокую.. не спиняючись.. є мрії.. потрібно їх встигнути впіймати.. дехто вірить у те, що мрії - ніщо інше, ніж вигадка, фантазія, плід уяви...
я вже вкотре переконуюся, що мрії - це реальність.. і, де-факто, мрії - це вже те, що існує... вони вже поруч..але люди занадто слабкі, боязкі, щоби забирати свої мрії у дійсності..та занадто сліпі, щоби помітити їх..)

люблю щирість.. особливо, коли запитують, як мої справи)) нині не доводиться маскувати слова у неправду, кажучи, що все гаразд))

чекаю на травневі свята) ці дні обіцяють силу-силенну приємностей)) буду смакувати ними сповна))

дні минають.. у понеділок була на Ярмарку інноваційних бібліотечних послуг)) висвітлювала його в режимі он-лайн)) оперативність - це мистецтво, яке потрібно оволодіти.. принаймні, мені)
увечері надибалася з Маруською)) потинялися вулицею, а потім прийшли до мене, попили чайок та завалилися дивитися документальну стрічку "Home" - про те, що люди зробили зі своєю домівкою - Землею..
на початку фільму прозвучала шикарна фраза: "Вислухати - не означає почути"..
докінця так і не додивилися.. зморив сон)

вівторок.. відпочивала, прибирала.. а потім поїхала в "Купідон", де відбувся збір волонтерів)
а ще отримала від завідуючої онкогематологічного відділу дитячої обласної лікарні м. Житомир світлину))

а сьогодні має бути продуктивним)))

ловіть свої мрії, вони поруч:)

брєд

впусти мене в своє життя, - безпинно прохав він..
а вона.. вона жадала іншого, який відмовляв у її проханні..впустити..

соплі та слози - цей стан не мій, але так кайфово в нього зануритися)

мабуть, це все чари весни.. а, можливо, бажання..бажання позбутися волі.. хах)

кіносеанс

хочу нас бачити в іншому амплуа...
ніяк не звикну, що в твоєму житті, мені не належить головна роль..
акторів відібрано.. фільм вже відзнято... а я з'являюся в ньому фрагментами..
можливо, режисер захоче відзняти продовження кінострічки... і мені запропонують головну роль.. можливо...

If you believe me look in my eyes (с) я б перефразувала ці слова.. якщо ти довіряєш мені, заплющ очі..)

тісно

нікого не бачу, нікого не чую - дома..)) поніжитися в ліжку, прочинити віконце, вдихнути свіжого повітря і вже від цього зрадіти - але так неявно..
сьогодні вулиця пахне дощем і запиленим асфальтом..)

вже котрий день хочеться кохання... хочеться натхнення... хочеться тихого галасу...

публікації

а ось ще мої дві статті.. 1 і 2 правда, друга мені зовсім не подобається... але я вчуся..

рибка

Сьогодні були суші... бльо.. від м'яса відмовитися тяжко, та можлмво..але від рибки.. як відмовитися від неї? 2011 рік тривай вічно:)

аналогії..))

"Знаєш, коли дійсно солодко, то цукор нідочого"
© Львівська майстерня шоколаду
вкрала цитату в одного мена)
задумалася... а ще місяць тому я пила чай без цукру..

***********

сьогодні був такий приємний день:) їхали з Маруською в Диван на концертик) зайшли.. у приміщенні занадто накурено+усі столики зарезервовані.. вирішили забити на концерт... натомість пішли в арт-галерею Пінчука, насміялися, надивувалися...
потім були "Здоровеньки", всілякі ласощі, мила бесіда...метро..маршрутка, де водій чомусь нас обминув і не взяв за проїзд - пощастило ж)) 4 грн нині як-не-як, а гроші)))
за вікном ніч..прохолодна..хочеться теплої..дуже хочеться..

теревеньки)

потрібно заглянути в історію...які події фігурували в цьому блозі останніми.. але не хочеться заглядати...
і про те, як мені жилося і що робилося.. не хочеться писати)) я ласувала цими днями, вони ласували мною)) на вихідних дозволила собі побайдикувати трішки))
багато сміялася)) багато чого дізналася)) багато кого зустріла))) можливо, якось змінилася.. швидше за все - змінилася) перестала ненавидіти людей)))) хоча цей процес зворотній)))

а ще на мене чекають чудові травневі свята.. зима тривала так довго, настала весна - і вже відчувається літо.. воно ось-ось має настати.. а я ніяк не встигну насолодитися весною..

куботест

Лазила по різним жж друзів і думала, чо я там собі не завела жж, там усі-усі сидять)) а я, як приблуда, тут))
так відповіді я й не знайшла)))
у Зірки в жж надибала цікавий тест))) ось тикайте СЮДИ та радійте результатам))

А мої результати такі(якщо надумаєте прочитати, то ліпше піля проходження тесту)

Образы, которые тебе представились, имеют следующий тайный смысл:

"Пустыня" - это жизнь, которая тебя окружает! И то, насколько комфортно тебе в этой пустыне, показывает, как ты ощущаешь себя в жизни. На сегодняшний день тебе достаточно комфортно живется в этом мире.

"Куб" - это ты, отражение твоей личности! И характеристики куба отражают черты твоего характера.
Местоположение куба говорит о том, что ты практична, при необходимости способна просчитать ситуацию наперёд, но вместе с тем обладаешь нестандартным творческим мышлением и не всегда готова вписываться в общепринятые стереотипы поведения.
Твой куб размером с телевизор. Это значит, что ты предрасположена к управлению небольшим коллективом.
Температура куба свидетельствует о том, что ты умеешь выстраивать "теплые" отношения с окружающими, хотя внешне можешь казаться "холодной".
Сила отражения от граней - степень честолюбия. Ты не честолюбива. Тобой практически невозможно манипулировать, так как ты свободна от внешних оценок, по принципу: "главное, чтобы мне нравилось".
Судя по другим свойствам куба, твой внутренний мир, отношение к жизни находиться на стадии формирования. Важно, что ты не стоишь на месте, а развиваешься. Стоит лишь учесть, что все модели поведения и советы надо пропускать через свой внутренний "фильтр". Ты тверда, когда речь идет о принципиальных вопросах.
Твой куб тяжелый - это говорит о том, что тебя так просто не "сорвать с места" на какое-нибудь мероприятие. Тебе нужно осмыслить ситуацию.
Про куб всё... Но, зная, что его характеристики - это черты твоей личности, возможно, ты осознаешь ещё что-то о себе. Теперь про лестницу...

"Лестница" - это твои друзья и, судя по её местоположению и размеру, ты самодостаточна и предпочитаешь решать свои проблемы сама, лишний раз не озадачивая друзей и подруг.
У тебя есть друзья, чьи слова для тебя очень авторитетны.
Материал лестницы указывает на то, что в основном, сейчас у тебя друзья из тех людей, что совсем недавно появились в твоей жизни.
Судя, по количеству ступенек, ты "контактный" человек, притягивающий к себе людей. По этому, у тебя много друзей-знакомых.

Теперь про "цветы"! Это твои творческие планы. Они у тебя обширные. Ты погружена в них. К тому же твои творческие планы разнообразные и скорей всего из разных сфер жизни.
Эти планы реально осуществимы.
Количество цветов говорит о том, что у тебя много творческих планов, но возможно они пока недостаточно конкретны.

"Ураган" - это жизненные неурядицы! Ты научилась справляться с жизненными неурядицами и поэтому легко преодолеваешь их.

Помни! Ты УНИКАЛЬНАЯ ЛИЧНОСТЬ. У тебя есть абсолютно всё для того чтобы стать кем ты захочешь! Всё в твоих руках!

бульбашки..

різнокольорові бульбашки - їх так багато, та жодної радості.. а колись я ними милувалася і мріяла про червону.. одного разу червона бульбашка була від мене за крок.. я ступила на зустріч.. і ніжно торкнулася її... мить... і бульбашки не стало... з тих пір я тікаю від червоних бульбашок... боюся, наближуся - її знову не стане...

допоможіть!

мої дорогенькі, не проігноруйте моє повідомлення.. дуже прошу))
мій один хороший знайомий зі своїми друзями мають шалену ідею, але на неї потрібно кошти.. і от вони вирішили їх виграти..
допоможіть!!!!!

потрібно зайти за ось цим посиланням
http://ideax-nescafe.com.ua/ideas/red/dorogi-mifiv
зареєструватися

потім знову зайти http://ideax-nescafe.com.ua/ideas/red/dorogi-mifiv і ПРОГОЛОСУВАТИ!

У них нині дуже мало голосів( тому буду безмежно вдячна, якщо Ви передасте дане повідомлення своїм друзям:)))

За зроблені ці гарні кроки, я Вам дарую свою посмішку :)

дякую:)

миті..

Субота.. Неділя - грали в "Мафію")) нові знайомства.. приємні - ба))))
назбирали потрібну суму для Сергійка.. спроможність робити щось корисне - як чудо-пігулка)))

Вчора їздила віддавати свій репортажик у ГУРТ) читайте ось тУт , звісно, кому цікаво))

а потім була весняна сплячка - ведмедям все ж ліпше)))

а сьогодні.. сьогодні якесь радісно-монотонне..
а ще сьогодні по-весняному приємне)))

"попади в мене, стріла Купідона" - у думках))

повітряні кульки:)

Життя дарує нам стільки дрібниць, які наповнюють нас щастям..) ефект схожий на той, коли повітряні кульки наповнюють гелієм..) вони летять.. і ми летимо..та часом не підозрюємо, адже людей осліплює занавіса погоні за наживою..чи ще там всілякі штукенції)
варто час від часу спинятися, та ловити ті миттєвості, які наповнюють тебе ось тим чарівним гелієм...))) я банальна, знаю..))
...думка витала в голові під час нічної прогулянки з мамою) дійшли до дитячого майданчика, а там гойдалка.. Мамця в гойдалку, а я її катала))) відчуття не передати...))) це так мило))) можливо, це дивно, але я кайфую від ось таких "дрібниць"))
кожному - своє:)

житіЙоУ:)

найдурніше, що має блог - це графу "ЗАГОЛОВОК".. часом можна її проігнорувати..але відчутна якась неповнота і нецікавість.. розумійте, як хочте.. але, що тут розуміти)) полеміка відсутня))

сиджу на табуретці у позі якогось продвинутого йога, покусую нижню губу - ніякої розпусти не передбачається))) о, та.. ще я мудрую, що ж його написати.. думок тьма.. але якогось маніакального бажання викладати їх нема.. тому скористуюся тезисним варіантом)полюбила такий виклад, навіть не підозрюючи.. прям як у житті...)))

сьогодні я була у ролі соціального репортера:) мій дебют:)
сьогодні був круглий стіл на тему..ай.. не буду про тему))
сьогодні була відеозйомка, диктофон, фотографування, якесь занотовування..
сьогодні було щось на кшталт інтерв'ю..
сьогодні було знайомство з цікавими особистостями...

назбиралася купа силенна всілякої інформації.. хоч багатотомник видавай))) а потім вожна й аудіокнигу... і на дисерт - документальне кіно:)

тепер з цього всього потрібно скласти симпатичний та цікавий пазл.. часу до понеділка-вівторка..)
а на вихідні заплановано так багацько подій))) я крутіша за Наполеона)))

пішла впірну у буденність домашніх турбот.. на мене чекає подорож у країну "Посудомийка")))) ""я це люблю"")

Вже енну кількість разів підряд слухаю пісеньку Vivienne Mort - Temno
Надихає...пронизує...заряджає...
Не полінуйтеся, знайдіть та послухайте:)

Темно. Бачиш, як темно, неначе зимою у снах.
Темно. Значить, на нас десь чекають у теплих містах.

Ти не повіриш — я також любила тепло.
Світу здавалось замало, бо світ тісний.
Світлом на серці твоїм малювала б я
Портрет весни.
Дай тільки гляну у очі зимових дітей.
Знайду там холод, розкидану нами лють.
Більше мене не шукай, тепер я ніде,
Лиши мене тут, лиши мене тут.

Після снігу, лагідно і тихо
Виснажила душу мою відлига.
Виснажила душу так невчасно.
Можна, я мовчатиму?
Можна, я мовчатиму?

Після снігу, лагідно і тихо
Виснажила душу мою відлига.
Виснажила душу так невчасно.
Можна, я мовчатиму?
Адже все ясно.
Можна я мовчатиму?
Адже все ясно.
Можна, я мовчатиму?

четвер..

Сьогодні була Маруська із самого ранку..
Сьогодні була зустріч у "Шоколадниці" з Тарасом із "ГУРТ-у".. я, як завжди, запізнилася.. але мені сказали: "Нічого страшного":) люблю таку реакцію на моє спізнення))
До речі, з такими зустрічами я повивчаю всі затишні кафетерії Києва;))) і не путатимуся в "Метрограді"))
Мені дав Тарас завдання... Я впораюся)) я вірю)) і ви вірте)))

А в ці суботу та неділю "За.світ.Ти" влаштовує гру "Мафія" за символічні 10 грн із гравця..)) Збираємо кошти для одного маленького хлопчика... Вірю, назбираємо потрібну суму)) і ви вірте)))

Взагалі.. Віра - це дуже сильна енергія.. саме енергія.. Вірте:)

2011 рік мене змінює.. вірю, що на краще.. і Ви вірте)))

м'ясо - ілюзія

м'ясо мене переслідує.. принаймні сьогодні..
цілий день воно мене спокушає і не лишає мої думки у покої...
це жахливо.. ледь втрималася, аби не з'їсти))

ага, вже більше місяця його не вживаю)) от і результат))) м'ясо - манЬяк)))

Звідки пішла Руська земля, або Сила м’якого знаку

Петро КРАЛЮК, доктор філософських наук

НЕСТОР-ЛІТОПИСЕЦЬ, АВТОР «ПОВІСТІ МИНУЛИХ ЛІТ». САМЕ НА СТОРІНКАХ ЦЬОГО ТВОРУ ШУКАЮТЬ УЧЕНІ ВІДПОВІДІ НА ЗАГАДКОВІ ПРОБЛЕМИ ПОХОДЖЕННЯ РУСІ

Проблема походження терміна «Русь» породила масу літератури, якій годі дати раду. Один із дослідників цього питання небезпідставно писав: «Історія світової етноніміки знає мало таких гострих, складних, заплутаних і безнадійно загнаних у глухий кут проблем, як та, що пов’язана з походженням одного з найпростіших східнослов’янських народознавчих термінів — слова «русь» (Русь)». Існують різноманітні, іноді просто фантастичні версії походження цього терміну. Виводять його то зі скандинавських (шведської, датської, близької до них готської) мов, то мов фінно-угорських (фінської, карельської, естонської, угорської і т.ін.), слов’янських, балтійських, іранських, тюркських, навіть семітських...

Сумнівно, що колись дослідники дійдуть згоди з цього питання. Радше ще більше заплутають, адже джерел збереглося дуже мало. А на віднайдення якихось нових — надії малі. Та й чи є ця проблема настільки вагомою? Що дасть її вирішення для прояснення нашої давньої історії?

На мою думку, набагато доцільніше розібратися, як термін «Русь» інтерпретувався в різноманітних джерелах (починаючи від руських літописів і закінчуючи працями новітніх істориків), як цей термін зазнав карколомної переінтерпретації, як із Русі витворилася Росія, як з’явилися кабінетні терміни Київська Русь, Давня Русь і т.д. і т.ін. Однак ця проблема з певних політичних причин виявилася «малоактуальною». Насправді ж вона дає ключ до розуміння багатьох явищ, що відбувалися в Східній Європі протягом останнього тисячоліття.

Спробуймо звернутися передусім до такого джерела, як «Повість минулих літ». Звісно, не можна в усьому довіряти цьому твору, є тут чимало різноманітної ідеологічної кон’юнктури, міфів. Та все ж цей літопис відбиває уявлення наших далеких предків, принаймні їхньої освіченої частини. На думку більшості дослідників, він був укладений на початку ХІІ ст. При цьому були використані попередні літописні зводи. Правда, найдавніші рукописні тексти цієї пам’ятки дійшли до нас з ХV ст. Тому існує група скептиків, які не схильні вважати «Повість...» пам’яткою початку ХІІ ст. Не вдаючись у цю дискусію, все-таки вважатимемо (а для цього є підстави), що даний твір має достатньо давнє походження та відображує уявлення русичів-інтелектуалів ХІІ ст. — тобто часу найвищого політичного й культурного піднесення Русі.

Із самого початку літопису його укладач ставить перед собою завдання з’ясувати, «звідки пішла Руська земля, і хто в ній (у деяких списках замість «ній» написано «в Києві». — П.К.) почав спершу княжити, і як Руська земля постала». На початку «Повісті...» літописець викладає свої етнологічні уявлення. Виглядають вони наступним чином. Спочатку слов’яни були єдиною етнічною спільнотою і жили на Дунаї. У силу різних обставин вони змушені були покинути свою прабатьківщину й оселитися в різних землях. Такими, зокрема, були морави, чехи, білі хорвати, серби, хорутани, ляхи. Останні, в свою чергу, теж поділилися. Далі в «Повісті...» зазначається: «Так само й ті ж слов’яни, прийшовши, сіли по Дніпру і називалися полянами, а інші — деревлянами, бо осіли в лісах; а другі сіли межи Припяттю і Двіною і назвалися дреговичами; а інші сіли на Двіні і називалися полочанами — од річки, яка впадає в Двіну і має назву Полота... Слов’яни ж, що сіли довкола озера Ільменя, прозвалися своїм іменем...; і зробили вони город, і назвали його Новгородом. А другі ж сіли по Десні, і по Сейму, і по Сулі і назвалися сіверянами».

Відразу після цього етнологічного уривка йде опис шляху із «варяг у греки», основними опорними пунктами на якому були Київ та Новгород. Також говориться про подорож цим шляхом апостола Андрія Первозванного. Нескладно помітити, що літописець переважно звертає увагу на ті слов’янські племена, які живуть на цьому шляху. Цей торговий, військовий і водночас важливий комунікаційний шлях був тією віссю, навколо якої творилася Руська держава.

Варто зазначити, що під племенами в «Повісті...» розумілися не первісні племена. Сам літописець говорить, що їхні назви часто походять від назв річок. Тобто це переважно територіально-етнічні утворення. Недаремно в «Повісті...» спеціально зазначається, що всі племена мали «свої обичаї, і закони предків своїх, і заповіти, кожне — свій норов». Далі йде опис цих звичаїв та норовів — власне, ментальних особливостей. Правда, даний опис доволі тенденційний. Літописець свідомо протиставляє полян, жителів Київщини, їхнім сусідам, деревлянам, а також новгородцям, яких часто ще іменують словенцями. Це були основні конкуренти полян-киян. Деревляни, очевидно, могли претендувати на полянську територію, у той час як новгородці боролися з полянами за контроль над шляхом із «варяг у греки». У контексті цих етнологічних розмірковувань у літописі з’являється поняття Русь — не стільки етнічне, як політичне.

Ще в одному «етнологічному» уривку «Повісті...» читаємо: «Бо се тільки слов’янський народ на Русі: поляни, деревляни, новгородці, полочани, дреговичі, сіверяни, бужани..., а потім же волиняни». Згадуються й деякі інші слов’янські племена, які жили в мирі з названими племенами — радимичі, в’ятичі, хорвати; очевидно, до числа таких мирних племен належали й дуліби, уличі та тиверці. Правда, ці мирні племена якось не дуже співвідносилися з Руссю.

Тим часом у «Повісті...» чітко сказано, що Русі платять данину чимало неслов’янських народів-племен: «А се — інші народи, які дають данину Русі: чудь, весь, меря, мурома, черемиси, мордва, перм, печера, ям, литва, зимигола, корсь, нарова, ліб. Ці мають свою мову...». У цьому переліку, наскільки можна судити, фігурують назви фінно-угорських та балтійських (литовських) етносів. Як бачимо, літописець розглядає їх як чужі для слов’ян народи, котрі мають відмінну мову. При цьому підкреслюється, що вони живуть у «північних краях», у той час як слов’яни — на південь від них. Літописець намагається навіть локалізувати проживання чужих, неслов’янських племен. Зокрема, пише: «На Білім озері сидить весь, а на Ростові-озері — меря, а на Клещині-озері сидить теж меря. А на Оці-ріці, де впадає вона у Волгу, сидить окремий народ — мурома. І черемиси окремий народ, і мордва окремий народ». Як бачимо, основний територіальний масив, який зараз вважається «корінною Росією», літописцем «Повісті...» навіть не вважався (і справедливо!) слов’янською землею. Тому просто смішно чути з уст російських націоналістів заяви про слов’янську єдність чи якийсь єдиний трислов’янський народ.

Однак повернімося до Русі. «Повість...» так подає походження цього етноніма. Мовляв, у давнину полянами правили свої князі — брати Кий, Щек і Хорив. Але їхня династія вигасла, й Київ, полянську столицю, захопили хозари. На півночі, де жили як слов’яни (словени, кривичі), так і неслов’яни (чудь і весь), порядку не було, на відміну від полян, які були тямущим народом. Тоді ці «народи Півночі» пішли «за море до варягів, до русі». Русь у даному випадку розглядається як північногерманське плем’я поряд зі свеями (шведами), норманами, англами й готами. Було закликано трьох братів — Рюрика, Синеуса й Трувора, які навели лад.

Уже елементарне порівняння цих двох легенд говорить про те, що кияни в літописі спеціально вивищуються над новгородцями. І там, і тут «батьками-засновниками» є три брати. Але якщо поляни знаходять князів-правителів зі свого середовища, бо є достатньо тямущі, то нетямущі новгородці мусять закликати їх із чужої землі.

Пізніше, свідчить літопис, Київ та полян звільнили від хозар варяги Аскольд і Дір, які тут стали княжити. Однак їх підступно вбив наступник Рюрика Олег, який почав княжити в Києві, а з часом на престолі опинився Рюриків син Ігор. Таким чином, династія Рюриковичів з Новгорода перебазувалася в Київ і, відповідно, «русь» теж перенеслася сюди. Про це так говорить літопис: «І сів Олег, князюючи, в Києві, і мовив Олег: «Хай буде се мати городам руським». І були в нього словени, і варяги, й інші, що прозвалися руссю».

Цей фрагмент цікавий у багатьох сенсах. Тут дається чітке визначення Русі не як племінного, етнічного об’єднання, що ми бачили раніше, а об’єднання, з одного боку, поліетнічного, а з другого — військово-політичного. Тобто це група «державних» людей, наближених до князя, які правлять землею. Зрозуміло, більша частина з них професійні вояки. І належать вони до різних народів-племен.

А слова, що Київ — матір городів руських, означали: віднині це місто стає столицею Русі, звідси контролюватимуться інші руські городи. До речі, в скандинавських джерелах для позначення руських земель термін «Русь» не використовувався (звідси певні сумніви щодо скандинавського походження цього терміну). Для позначення Русі скандинави використовували топоніми Ѓардар та Австроверг. Останній термін можна перекласти як «східна земля». Щодо першого, то його перекладають, як «країна міст». Насправді точніший переклад був би: країна городів, укріплених місць, княжих дворів. Дійсно, на перших порах Руська держава була системою таких княжих городів, звідки здійснювався контроль за певними територіями. У сандинавських джерелах Ѓардар уявляється як сукупність таких укріплених пунктів з чотирма основними центрами — Кенуѓардом (Києвом), Гольмѓардом (Новгородом), Паллтескья (Полоцьком) та Смалескья (Смоленськом), тобто містами, які були ключовими на шляху із «варяг у греки».

Загалом терміни «Русь», «Руська земля», «русичі», «русини», «роси» доволі часто вживаються в «Повісті минулих літ» — близько 270-ти разів. Однак у цьому писемному джерелі вони практично ніколи не стосувалися «істинно російських» земель. Дозволю собі процитувати уривок з одного незалежного від нас академічного видання «Історія філософської та громадсько-політичної думки Білорусі», виданої нещодавно в Мінську. З посиланням на численні дослідження тут вказується: «Варто зазначити, що походження цих понять (тобто «Русь», «Руська земля» і т.ін. — П. К.) не пов’язане з північно-східною Руссю. Спочатку постали вони близько ІХ ст. у Середньому Подніпров’ї, регіоні Київ-Чернігів-Переяслав. У міру поширення володінь Київської Русі вони розповсюджуються на весь східнослов’янський масив». Як бачимо, навіть неукраїнські дослідники чесно визнають, що спочатку термін «Русь» з’явився на нинішніх українських землях.

Звісно, дехто може закинути: мовляв, Руссю називали Новгород і Смоленськ — міста, які входять до складу сучасної Росії. Насправді в такому закиді буде момент лукавства або непорозуміння. І культурно, і етнічно Смоленщина та Новгородщина помітно різнилися від «істинно російських земель», Московії. За Смоленськ і Новгород Московія вела запеклу боротьбу, яка навіть супроводжувалася частковим етноцидом місцевого населення (особливо це стосувалося Новгорода).

Тепер спробуємо розібратися, в яких сенсах вживалися терміни «Русь», «Руська земля» в «Повісті минулих літ» та інших писемних пам’ятках тієї доби. Щоб мене не звинуватили в тенденційності, звернуся до класика російської історіографії Василя Ключевського. Він розрізняє чотири значення слова «Русь» у зазначених джерелах: «1. Етнографічне: русь — плем’я; 2. Соціальне: русь — стан; 3. Географічне: Русь — область; 4. Русь — державна територія». Дійсно, русь спочатку в «Повісті...» трактується як скандинавське плем’я, проте дуже швидко таке розуміння зникає. Русь ніби розчиняється в слов’янстві. І зрештою, починає трактуватися як населення Київщини, навіть ототожнюється з племенем полян. Трактується русь, про це йшлося више, і як соціальний стан, власне, як соціальна еліта, що здійснює керівництво державою. Територіально, про це теж уже говорилося, Русь сприймається як Київщина, Середнє Подніпров’я. Нарешті, в плані політичному — це Руська держава, яка охоплює значні території Східної Європи, переважно ті, які лежать на шляху із «варяг у греки». Дехто з дослідників додає ще одне розуміння Русі як православної церковної спільноти, об’єднаної Київською митрополією. Отже, термін Русь виявився багатозначним. І ця багатозначність, незважаючи на її певні трансформації, зберігалася тривалий час. Навіть якщо ми візьмемо писемні пам’ятники ХVI й частково XVII ст., то бачимо, що існувало вузькотериторіальне розуміння (Руське воєводство, власне, територія сучасної Галичини); широке географічне трактування, коли під Руссю розумілися переважно терени сучасної України й Білорусі; соціальне трактування («руський народ» як тодішня руська православна шляхта й князі); нарешті, Русь як православна спільнота Київської митрополії.

Текст «Повісті минулих літ», як і інші пам’ятки того та пізніших періодів, зовсім не говорять про існування якоїсь руської чи давньоруської народності, яка стала «колискою» трьох «братніх» народів — росіян, українців і білорусів. Загалом, якщо виходити з цього джерела, то картина вимальовується приблизно така. У Х—ХІІ ст. на теренах Східної Європи розселилися різні слов’янські етноси, котрі в літописі часто іменуються племенами. Ці племена мали свої етноніми, територію розселення, свою специфічну культуру і навіть етнічний характер. Про це свідчить не лише «Повість минулих літ». Певним чином це підтверджують і археологічні дослідження. Слов’янські етноси зосереджувалися на шляху із «варяг у греки». На цьому шляху почали творитися воєнно-політичні структури, що завершилося в кінцевому рахунку створенням Руської держави. Головним її осередком став Київ та слов’янські землі Середнього Подніпров’я.

Розвиток шляху із «варяг у греки» та існування Руської держави визначило дві тенденції в етногенезі Східної Європи. Слов’янське населення, будучи більш розвинутим у плані культурному й політичному, почало слов’янізацію фінно-угорських та литовських етносів цього регіону. Зокрема, районами такої слов’янізації стали терени частини сучасної Білорусі, де проживали литовські племена, Новгородська земля, де переважало фінно-угорське населення. Дещо пізніше почалася слов’янізація Залісся, власне, «істинної» Росії. Друга тенденція виражалася у творенні своєрідного слов’янського (руського) суперетносу на шляху із «варяг у греки», де відносно інтенсивні контакти сприяли зближенню споріднених племен. Головну скрипку в цьому відігравали поляни, котрих можна вважати одними з предтеч сучасних українців.

Однак переорієнтація торгових шляхів у ХІІІ ст., монгольська навала, що призвела до серйозних геополітичних змін у Східній Європі, деякі інші явища політичного й культурного характеру, помітно змінили «етнічну мозаїку» в цьому регіоні. Та все ж спадок, політичний та культурний, Русі виявився дуже живучим і дав деякі неочікувані плоди. Але це вже інша історія.

Років зо два тому мене попросили виступити в Ольштині (Польща) з питань національної самоідентифікації українців. Публіка була різна — не лише науковці Ольштинського університету, а й журналісти, навіть такі собі «вільні інтелектуали». Були серед них і українці. Адже в Ольштинському воєводстві зараз живе чимало наших одноплемінників. Це — сумний результат операції «Вісла», коли в післявоєнний період українців з їхніх етнічних земель на сході та півдні теперішньої Польщі масово переселяли на «жємі одзискани» —території, що дісталися полякам від Німеччини. У своєму виступі я зупинився, зокрема, на такому питанні, як зміна етноніма в українців. Для багатьох поляків стало відкриттям, коли вони довідалися, що поняття «Русь» тривалий час використовувалося для позначення українців, а, наприклад, «пєрогі рускі», які є практично в кожній польській ресторації чи кафе, зовсім не російська страва, а звичайні українські вареники. Доводилося нагадати й про те, що навіть у сучасній Польщі на сході чи півдні зустрічаються назви населених пунктів з додатком «рускі». Однак це зовсім не значить, що тут жили росіяни. Насправді це залишки пам’яті про замешкання тут українців, яких називали русинами. Здавалося, хто-хто, а поляки мали б розуміти такі речі. Це ж не французи, німці чи англійці, котрі плутають Русь і Росію. Однак...

А зовсім недавно мав приємність спілкуватися з Євгенієм Гузєєвим, генконсулом Росії у Львові. Якраз це був час, коли він «прославився» своїми виступами про «Русь» на Галичині. Мовляв, тут ще до війни (тієї, що у нас звично зветься «Вєлікой Отєчєствєнной») люди розмовляли по-руськи, тому що були русинами. І ось лише радянська влада після «золотого вересня» 1939 р. принесла галичанам українську мову. На ці теми пан консул вирішив поспілкуватися й зі мною. Звісно, він зовсім не простачок. І розуміє, що Русь та Росія — не одне й те саме. Проте з його міркувань випливало: там, де Русь, мусить бути й російський дух. Та, власне, чого чекати від представника дипкорпусу Росії? Вони, себто російські дипломати, чітко відстоюють інтереси своєї держави.

І це ще не все. Візьмемо хоча б «совість» сучасної Росії Алєксандра Солженіцина. Ось його слова: «И никакие их проклятия (себто українських націоналістів. — П.К.) не отвратят наших сердец от святого Киева, источника и самих великороссов, — Киева, где и сегодня неистребимо звучит русская речь, и не замолкнет. Будем сохранять теплое чувство единого триславянского народа...»

Годі, скажете ви, це ж письменник, у нього часто чуття над раціо превалюють. Візьмемо тоді академіка Дмітрія Ліхачова, чи не найбільшого авторитета для росіян (і для деяких українців) у сфері т. зв. дрєвнєрусской літератури. У своєрідному науковому бестселері «Введение к чтению памятников древнерусской литературы» він пише: «Русской литературе без малого тысяча лет. Это одна из самых древних литератур Европы. Она древнее, чем литературы французская, английская, немецкая. Ее начало восходит ко второй половине Х века». Отак, не більше й не менше. Куди там якимсь німцям, англійцям чи французам змагатися з росіянами!

Чи розумів академік Д. Ліхачов, що займається інтелектуальним шулерством? Бо в Х ст. ні Росії, ні російської літератури не було. Була Русь, що в плані етнічному передувала Україні. Думаю, Д. Ліхачов це розумів. На те він академік! У деяких своїх роботах учений все-таки розмежовував терміни «русьский» та «русский» (див. Лихачев Д. С. Киев — мать городов русских// Исторические традиции духовной культуры народов СССР и современность. — К. 1987. — С. 6—14). Правда, робилося це для «вузьких спеціалістів».

Однак мене зовсім не дивують ні ліхачови, ні солженіцини, ні гузєєви... Не дивують і зарубіжні вчені-гуманітарії. Де їм розібратися в термінологічних тонкощах між «русьский» і «російський». Тим більше, що перебувають вони під могутнім впливом російської русистики.

Дивують співвітчизники, які здали свій етнонім «Русь» сусідам, а тепер навіть не знають про це. Якось у журналі «Київська Русь» я дав собі таку характеристику: вважаю себе українцем, але не в захопленні від цього етноніма. І, закономірно, дістав на горіхи від деяких патріотів: мовляв, немає в мене достатньої любові до Отечества. Дійсно, я далеко не в захопленні від етноніма «Україна» — хоча б через те, що він є свідченням нашої поразки в етнонімічній війні.

Закономірно, дехто спитає: що таке етнонімічна війна, чи не є це плодом фантазії автора?

Не є. Етнонімічні війни — різновид інформаційних війн, які мають давню історію. Говорити про них можна довго. Наслідки цих війн не менш реальні, ніж війн гарячих. Тут варто навести слова американського мовознавця Едуарда Сепіра: «Люди живуть не тільки в об’єктивному світі і не тільки у світі громадської діяльності, вони значною мірою перебувають під впливом тієї конкретної мови, яка стала засобом впливу для цього суспільства». Як ми наречемо те чи інше явище, так воно й починає сприйматися.

Та поговорімо про етноніми. Для декого це прозвучить дивно, але назва народу може визначати його долю. Що, наприклад, означало для держави, більша частина населення якої не була слов’янською, присвоєння терміна «Русь»? Принаймні кілька речей: претензії на культурний і політичний спадок княжої Русі X—XIII ст., відповідно, претензії на її території; слов’янізацію («русифікацію») не лише державної еліти, а й усього населення; лідерство в православному слов’янському світі й імперські амбіції як «захисника православних». А що означало для нас утрата етноніма «Русь»? Відповідно, ігнорацію свого величезного культурного спадку Х—ХVІІІ ст., свідому чи несвідому відмову від своїх периферійних територій та регіонального лідерства. Багато кому це не сподобається, але треба сказати чесно: набуття нового етноніма (Україна, тобто окраїнна земля) означало для нас маргіналізацію й поразку перед росіянами, які привласнили наш етнонім.

Професор Я.Дашкевич небезпідставно вважав, що Україна «має культивувати своє первісне ім’я «Русь», оточуючи його пошаною, пієтетом, — та відверто говорити про те, що його вкрали і загарбали. Так, як вкрали і загарбали все те, чим визначався зміст поняття «Русі». Далі він зазначав: «На сьогодні цілком ясно, що зміна назви «Русь», «русини» на «Україна», «українці» — це не підміна гірших назв кращими (як то було в колоніальних та напівколоніальних країн, коли Цейлон замінили на Шрі Ланка, а Сіам на Таїланд), а вимушений захід, щоб позбутися загрози насильницької асиміляції поневолювачами. Українців примусили змінити національне ім’я — і це був тривалий некерований процес, який визрів у надрах народу та відшукав пропагандистів для проведення такої кардинальної переміни. Нові назви не запроваджували, як подекуди, державним декретом, бо в період здійснення процесу заміни етнонімії власної держави не було, а окупанти всіма способами намагалися не допустити до потрібного результату».

На жаль, в Україні ці питання сором’язливо замовчуються. Певно, щоб не дратувати «старшого брата»?

***********

Термін «фашизм» («fascio» — пучок, секта) говорить про нерозуміння реальності. Соціальна практика показала, що фашизм — це не секта, а маса. Пристосовницька й/або агресивна маса в своїй пустоті й нікчемності шукає підкорення, прагне принизити й/або знищити собі подібних із сусіднього «стада». «Стадо» завжди породжує фюрера, дуче, «вождя всіх часів і народів»...(с)

бути щасливою..

бути щасливою... саме це для мене і є важливим.. важливо радіти життю, мати бажання говорити, слухати музику і просто усміхатися...від щастя..

другий день роботи на такій солодкій посаді як журналіст не викликав морального задоволення.. втома..навіть вона не була приємною.. натомість страшенні болі в спині та відчуття втрати.. Втрата... я втратила щастя, яке зуміла впіймати декілька днів тому...

тому..ліпше вчасно зупинитися.. і я вирішила зупинитися... вважала, обдумаю це на вихідних, але рішення прийняла вже) повертаю собі статус туніядця.. ріже зір, вуха.. але я певна...ті умови не варті, щоб себе там тримати..нереальні умови.. принаймні для мене)

амбіції... вони в мені зашкалюють.. вирішила змінюватися...

Гуртівці все ж зі мною зв'язалися, не дарма я писала листа)))
О 19:00 в "Купідоні" зустрілися з паном Тарасом.. приємний чоловік:) Він мені розповів про проект, мені сподобалося)) надіюся, я йому як соціальний репортер також сподобалася:)
Це б було чудово:) хай і на волонтерських засадах, але як перспектива - набуття цікавого досвіду, тренінги та купа знайомств:)
але для цього потрібен вільний час.. він у мене буде:)

Так про які зміни я писала вище.. Я вирішила, що я хочу.. Хочу займатися благодійністю, бути журналістом і мати гроші.. А ще вивчити англійську:) принаймні покращити її)))

Робота, яка мене за два дні вимучила, майже нічого з цього не давала... Журналіст за комп'ютером та інтев'ю+коментарі в телефонному режимі - далеко не всі риси, які повинен мати журналіст.. в такому режимі я мала працювати два місяці.. Благодійність.. часу, крім вихідних, на неї б не лишалося.. а ми ж маємо наше "За.світ.Ти" зареєструвати у цьому році)) гроші... перші два місяці не дуж прибуткові, але все ж таки гроші дана робота обіцяла... англійська.. на неї часу зовсім не лишається...
а ще не лишається часу для себе, для рідних, для байдикування, для усмішок... а хочеться жити..)
ооо за ці два дні я не тільки зненавиділа людей, я зненавиділа шум:) навіть музику.. страхіття)

так от...знайшла альтернативу:)
мої бажання задовільняться за такою схемою:
-благодійність - матиму час, отже, займатимуся:)
-журналістика - соціальний репортер в Гурті - дай, Боже:)
-гроші - засуну в дупцю свої амбіції, піду попрацюю консультантом 2 дні через 2 - це ліпше, ніж вкалувати щодня.. і є час на себе:)
-англійська - лишається час і на неї)

певно, я роблю дурниці.. але, коли гвалтують тебе - це як-не-як природно.. а коли гвалтуєш сама себе - це збоченство.. я не хочу ні сама себе гвалтувати..та й іншим не дам ці привілеї)

ооо... а ще я хочу кохання - з цим і не вгадаєш)))

знаю, що багато з близьких мені людей не зрозуміють мене і казатимуть: "Женя, ти б вже хоч кудись йшла працювати.." і пирхатимуть:)
але я не хочу бозна-куди...
я вмію відчувати.. чи мені так здається..
можливо, я колись навчусь розуміти свої вчинки і що ними править.. нині я просто відчіваю...
а ще я вдячна Богу за батьків... певно, нелегко терпіти мої вибрики і бути вічними донорами..але я відчуваю.. не розумію..але вічуваю..

трудобудні..)

минув перший день... почуваю себе як вижатий лимон..) радує, що завтра п'ятниця..))
незвично від туніядствобуднів відразу пірнати у такий шалений ритм роботи..)
звикну:)
чекаю на 18:40.. домовилася з Маруською пройтися Подолом.. мені це необхідно..)

а ще завтра у мене мала відбутися співбесіда у "Гурті" на соціального репортера.. не зможу піти, шкода.. написала їм листа..надіюся, відповідь отримаю:)

вчора я любила людей.. сьогодні вони мене дратують.. тенденція не втішна))

приємного прослуховування))))))

щастячко повсюди:)

а сьогодні я щаслива... вдихаю щастя на повні легені:)

зранку була перша співбесіда.. завтра перший робочий день:)
але о 18:15 на мене чекало ще одне випробування "Женя влаштовується на роботу"))
додому їхати не було сенсу... поперла до Світланки на роботу, і простирчала там 4 години:) гамали, тринділи, Свєтко назвала мій шикарнійший парфюм "смердить як від старої баби"))) але ви ж не подумайте...)))))
дорогою до Свєти я познайомилася із приємним чоловіком років за 50, родом із Тернопільщини))) він підсів до мене, запитавши: Панночко, можна біля Вас сісти?))) Нечасто в столиці почуєш такі незвичні для вух звертання)) але це так по-українські, тому приємно))) він почув як я спілкувалася українською з водієм.. вирішив, що я з його країв..і дуже здивувався, що я киянка))) "Приємно чути рідну, а не чужу мову в столиці", - говорив мені, усміхаючись, Володимир Пиріг:) чудернацький українець))) зовсім чужа людина.. але я, ніби його знаю стільки, скільки не живуть))) розповів мені про себе, свою сім'ю.. життя)) а я поділилася своїм:) ось так і мають єднатися українці... просто поговорити в маршрутці.. не гримати.. усміхнутися.. підзарядитися неймовірною енергію і радіти, що ти живеш)))

час минав... вийшла від Світланки))) настрою хоч відбавляй)))готова по шматочку поділитися з кожним у кого на обличчі у цей прохолодно-сонячний день не сяяла усмішка)))
до офісу на співбесіду намбер ту я чемчикувала дууууже довго)) шукала..шукала і знайшла.. переді мною постала якась хрущовка.. думаю "афігєть, прийшла"))) зайшла, а там шарашкіна контора, тому я чемно розвернулася і направилася до метро))) спускаючись сходами, познайомилася із Олегом, який також прийшов якогось дідька на цю співбесіду і зробив так, як і я))) дорога до метро пройшла в приємному товаристві) Олег прохав мій номер, але я сказала, шукай мене вК))) знайшов)) запрошує погуляти)) весна на хлопців дивно діє:) ще вчора я раділа, що мою кицьку лишили в спокої коти, так на себе наврочила хє-хє))) все це жарти, звісно ж))

а ще сьогодні мені прийшов дуже гарний лист від мого інет-друга.. спочатку думала викласти у блозі, а потім вирішила, що це надто інтимно.. але хочеться десь ці рядки зберегти) виріши - у пам'яті))) вони надихають і підживлюють:)

а ще я сьогодні всім усміхалася))) і це так приємно)
день привітний і я привітна))

ну і на останок вкрадена цитата: "Счастье в том, чтобы хотеть то, что у тебя есть. А не в том, чтобы иметь то, что хочешь"
ага, такщо будьте щасливі саме у цьому моменті, в якому ви нині перебуваєте:)))

сьогодні;)

Нарешті долізла до "Нова публікація"..))
сьогодні...дуже влучна фраза про моє сьогодні мого інет-друга "Что-то не то с этим вечером, какое-то странное чувство в душе"...
відчуваю, що на мене чекає щось хороше:) хоч і нині мені добре:))) часом бувають приступи депресії.. але вони скороминучі:)
сьогодні.. сьогодні я робила мамі стінгазету, мене пруть такі штуки..:)
сьогодні збиралася сходити на посиденькі українського соціону... не доїхала))
виїхали з Нюшкою у передчутті, що ми туди доберемося.. дорогою заскочили у "Плато", Нюшка придбала собі крутяцькі туфлі)) над головою дощ.. зідзвонилася з Ігорем, він був із Надійкою, яку я ого-го ск не бачила, а вона за цей час перетворилася нуу просто в лялечку))))
домовилися надибатися.. соціон відпав... ось так будуєш плани на день, а вони руйнуються зі швидкістю світла - все-таки це приємність)) очікуване набридає:)

під'їхали з Нюшкою на Теремки-2)) інфраструктура там бажає ліпшого.. надибали якийсь мега-супер-пупер заклад під кодовою назвою "Ганделик", де крутили жахливий шансон..
Але навіть такі речі не зіпсують атмосферу, коли є гарна компанія)))
посиділи, потринділи))) згамали Ігореву картоплю по-селянські...ну і майже розійшлися)) Надійка потопала додому, Ігор як істинний джентельмен провів нас до Теремків-1... ще й шоколадку придбав..під тиском;))) дорога була солодкою із присмаком дощу:)))

а на вулиці все пахне весною:) і десь котів не чути, якесь диво:) моя кішка може спокійно гуляти на вулиці..) мені не потрібно поливати котів холодною водою..)) яке блаженство.. не наврочити б)))

**********

Настрій...як пісня...

А дощ все-таки був.. про це здогадалася по мокрим алейкам..
ось так в мене й у житті..:) пропускаю ті моменти, яких найбільше хочеться:)
Хочеться мені зараз дууже багато всього.. але я не буду оголошувати список.. на нього б пішло декілька рулонів туалетного паперу:)

безмежність..)

глянула у вікно.. погляд завмер на небі.. закортіло, щоб пішов дощ..злива..блискавка..грім.. маніакальне бажання..

репресії:)

А мене знову заблокували вК))) як підмітила Маруська: "Жме, що за репресії над тобою???))))"
Дійсно ж.. репресії)))) інакше й не назвеш))
За вікном світить сонечко..а я хворію.. ангіна(( ще й на циклопа схожа)) бідненьке моє праве оченятко застудилося)
часом чотири стіни не напрягають..

таке..

трішки хворію, десь умудрилася застудити око та горло.. але в планах видужати до завтра)) тому вхід йдуть всілякі ліки, чаї та лимони..))
тільки-що трішки посміялася)) чую дзвонить татків мобільний..підіймає й каже: "бен Ладен слухає")))) потрібно й собі так поексперементувати))))

декілька десятків годин...

День почався зранку...
Маршрутка...Дзвінок т.Лєни, яким вона попередила мене бути обачною, бо їй наснився неприємний сон... але сонце кидало мені свої посмішки крізь шибки...))) тому настрій був чудовий... Метро.. Андріївський узвіз... Співбесіда щодо влаштування на роботу... Вперше на співбесіді мені показували мою сторінку вКонтакті та мій блог... кумедія))) тому тут не писатиму усіляку лайку хє-хє))) ато за мною стежать;)
Маршрутка №13...яка везла до Цирку через досить чаруючі вулички Києва.. Київ прекрасний, хоч і брудний... до болю брудний.. Люди, ви страшні істоти...
Забігла до Світланки на роботу, побазікали..
Вокзал..Макдональдс..Кава..Надибалася з Нюшкою.. забігли в якийсь магазинчик, а там знижки)) купили по рубашці)))
Хрещатик..Забігли у Теранову.. а там знову знижки)))) купили собі по парі джинсів))) Нюшка з усіма примірками порвала у своїх чобітках блискавку - пора додому)
Маршрутка...Либідська..Супермаркет..Кефір+круасан з шоколадом..Знову маршрутка.. і я дома:)
Заходжу вК, хтось до мене долучився до друзів.. Дивина.. Потенційний роботодавець, у якого зранку була на співбесіді)))) усміхнуло))) але й так не знаю, чи моя кандидатура пройшла:))) хє-хє)))) сміхота))))
дома час минає хутко.. ще сьогодні дзвонили з "ГУРТу")) можливо, я буду соціальним репортером на волонтерських засадах)) Серж каже, що я ідіота(нуу він не так виразився, та все ж), але мені цікавий такий досвід)) + викроювати не більше 20 годин на тиждень на писанину - це не так вже й багато))

ооо а вчора я грала з Нікітою у шахи в он-лайн режимі)) я йому програла всі партії(життя несправедливе, адже до того вигравала в якихось невідомих суперників).. грали ми на стриптиз) і за мною ця "забавка"..) але я сказала. що з мене бу стриптиз у тому разі, якщо він мені дасть майстер-клас, бо дуж перед цим вихвалявся, що він майстер зі стриптизу))) хє-хє)))

усміхайтеся незнайомим - це так приємно))

подумалося..)

не настала весна, а вже літа хочеться)) хочеться кудись пошвеньдяти у гори..)))

раніше я полюбляла сидіти на підвіконні та втикати кудись у даль.. або просто втикати... або просто сидіти на підвіконні... подумалося, що я б і нині всілася на підвіконня і знову б повтикала... але пейзаж за вікном в'ївся.. підвіконні посиденьки стали буденністю, тому й зникли з мого життя..
потрібно змінити або підвіконня, або пейзаж.. та воно все якось взаємопов'язане.. мої очі та дупця не переживуть таких кардинальних змін...

ооо нещодавно було 8 березня..)) купа уваги, любові, які на наступний день розвіялися як дим..)

у цей мега грандіозний день ми з Сержем навідали бабусю та тьотю) так мило посиділи)) поговорили про астрологію, карму та тому подібне))
а потім надибалися з Маруською та Нюшкою...)))
була маршрутка, в якій нас усі підслуховували і думали, напевне, що ми в неадекваті, але це так кумедно))))
був Вова,який мене видзвонив, дочекався на Печерській та подарував нам по цукерці(як з дитинства на палочці півники, білочки, зайчики), а мені презентував дуже файну коробочку з метеликами, яку змайстрував власноруч)))
був Косий Капонір - побудований в 1844 році як оборонна споруда Госпітального зміцнення в системі Нової Печерської фортеці)
була затишна кав'ярня)
був якийсь тупий фільм, який Нюшка могутньо додивилася докінця, а я заснула))

а вчора пройшло..якось непомітно, крім одного моменту)) з Маруською переглядали фільм)) знову сентименти... "Реальна любов")) чудовий фільм))) убила фраза пристаркуватого рокера: "дітки ніколи не купуйте наркотиків, краще станьте поп-зіркою та отримуйте їх на шару")))

а ще мене до 23:48 заблокували якогось біса вКонтакті) треба відвикати від соціалок))

сьогодні, повторюся, хочу літа..) але потрібно навчитися насолоджуватися тим, чим багатий саме ось цей момент))

з колонок лунає Rogue Wave "Electro-socket blues" -насолоджуюся))))

моя мармулеточка))

Добре мати подругу, яку можна витягнути надвір о пізній порі))
Добре, що в мене є Маруська))) зара вона до мене прийде, я буду ще не зібрана, вона скаже "Жень, чо я маю тебе завжди чекати?", та все ж чекатиме))) хє-хє)))
ладно, потрібно зробити вийняток))) поки не задзвенів дзвінок, піду шукати кофту)))

бенефіс сентиментів)

я дуже рідко вмощуюся переглядати фільми дома у режимі он-лайн) але, якщо вмощуюся, то мені якось щастить витратити цей час на прекрасний фільм...
у кого виникне бажання переглянути кінострічку у жанрі мелодрама, згадайте мій допис..)))

"Одержимость"(2004г.) - чудовий фільм про справжнє кохання, з запутаним сюжетом та щасливим кінцем) відчуття після перегляду можна вмістити у декілька сопливих слів - "хочу й собі таке кохання"..))))) та розумію, що кохання з енною кількістю приємних епітетів живе лишень у кадрі.. миті, та ніяк не в житті)) і не вздумайте сперечатися))

щось я стаю до жаху сентиментальною, нєпарядак))

дні минають..)

вчора Жменько ночувала у Тані)) вона мені допомагала малювати квіточку та вербові котики))ато художник з мене... одним словом НЕЗДАРА)))
ці причандалля використала Женя сьогодні))
зранку Юля, Аня , Вова та Женя зустрілися на Лук'янівці, купили печиво та фрукти і помандрували до Охматдиту) по дорозі заскочили у якийсь магазинчик, похлібали кави - допінг, та й до діток... про ВЕСНУ розповідати)

а, ну та.. ходили ми до віл-позитивних діток.. бавилися з ними, розповідали чим багата весна, порадували їх гостинцями))

мучили ми один одного дві години))) ми їх, а вони нас)))

шкода їх так.. адже, дітки вже знають, що таке катетер, а як виглядає лелека чи чорнобривці..знають не всі.. ось таке дитинство..

а ще сьогодні їли млинці у Пирогово)) правда, до музею так і не зайшли.. платити за вхід ніхто не бажав, а перелізти через забор - лінь не пускала))тому примостилися у лісі на пеньочках)) Женя пила сік і заздрісно дивилася, як всі інші п'ють той самий сік, але з "дурко" інгрідієнтом - горілка) ооо а ще ми гнали бєса з фрази "а ти обмочив свого качана")))) - народна мудрість рулить)))) а ще чуваки курнули і говорили, що вес ілюзія))) і мій блог теж ілюзія)) і я, і Ви))) і взагалі, тре швидше понароджувати дітей та наклюкатися, щоб бути на одній хвилі з накуреними чуваками ха-ха)))