про все і ні про що

Фізичне тіло відчуває перевтому.
Якось так останнім часом складається, що мої дні перенасичені зустрічами, подіями, інформацією, думками, людьми врешті-решт... Все це до купи приносить не лише внутрішнє задоволення, а й виснаження... Я не жаліюся, нє.

Насправді мені подобається, що мої дні наповнені різними змістами, а не валянням у ліжку... Хоча я не заперечую, що так і прагну повалятися по-довше)))

Завтра наша ініціативна група нарешті йде до голови сільради. Сподіваюся, наша Концепція Простору культурного дозвілля молоді Хотова надихне МГ, і він нам із превеликим задоволенням передасть в експлуатацію підвальчик. І мене навіть не лякає грибок, який завівся там, і те, що приміщення потребує капітального ремонту... То фігня все. Головне отримати ті чотири стіни))) Завтра покаже, але сьогодні я себе на це налаштовую. Нам вдасться!

А ще завтра, дуже вірю, що з Сашком та Остапом ми все ж зберемо до купи нашу ідею. І, якщо нам вдасться отримати на неї фінансування - буде чудово. Не вдасться - будемо думати бюджетні варіанти. Ідея витає в голові чудова. І вона заслуговує на життя.

Так багато треба встигнути зробити, поки триває 2013... Скільки запланованого... І все - пріоритет.

А ще життя дуже непередбачуване... Читаю книгу Робіна Шарма "Восемь ритуалов для руководителей с перспективным видением"... Знадобиться!!! Адже чекає на мене роль керівника з 1 січня, і разом з нею - веселі та продуктивні (я дуже в це свято вірю) робочі будні. Хоча я знаю, що роботи буде "више криши", але мене гріє думка про вільний графік)))) головне - оптимізувати так свою роботу та роботу команди, щоби вільному графіку знайшлося місце)))

Життя змінює напрям. Скільки всього на моїх плечах, що часом думається "Навіщо?". Але життя в соціумі просто змушує тебе за бажанням чи в супереч нього підкорятися його законам. А так добре на безлюдному острові... Я там буваю лиш думками.. Також добре бути в мріях. У мріях я дозволяю собі слабкості, у мріях мені є кому виплакатися - навіть просто без причини. Радіти я можу з усіма. Плакатися можу лише тут. І то на відсотків 20.

А ще накрився мій ноут. Полетів вінчестер. Сподіваюся, Жмен почаклує і вдасться хоча б відновити фото - ймровірність, каже, мала. Буде сумно. Але ж я, таки знову, сподіваюся на краще.

Щось я давно не писала, і настрочила огогошеньки))

Я живу. Вже вкотре.

Записки українського самашедшого

Недаремно до моїх рук потрапила ця книга. Чомусь я скептично ставилася до публіцистичного твору Ліни Костенко.
А ось нині вчитуюся в кожне слово. Стільки влучних фраз, які витали і в моїй голові, але ніяк не набирали вербальних форм.
Цей запис буде живим доти, доки я не дочитаю "Записки..."

п.с. (від 29.10.13) Зараз двояке відчуття про твір. Трішки напружує, бо просочений тим образом життя, який міфічно, стереотипно прижився в головах багатьох. А я знаю, що не все так фігово:) Пєчаль, що все менше зустрічається перлів.

Невеличкий цитатник:

Мудрість мужчини — промовчати, коли говорять стихії.

Читав колись у Ромена Роллана: «Безумна пристрасть змінилася безумною ніжністю». А в мене вдячністю. Ніжністю теж, але найперше вдячністю. Це жінка, про яку мрієш, навіть якщо вона вже твоя.

Я завжди був нормальною людиною. Радше меланхоліком, ніж флегматиком. Раціо в мені явно переважало, поки не зустрів свою майбутню дружину. Тоді на деякий час взяло гору емоціо, а тепер вже не знаю. Зрештою, дружина в мене розумна й красива, упадальників біля неї не бракувало, і якби зі мною щось не так, то вона вибрала б не мене.

...реклами тепер більше, як дорожніх знаків, то колись був Ленін на кожному перехресті, а тепер тампакси й снікерси, шоколад "Корона" й презервативи "Дюрекс".

Сиділи колись за залізною завісою, ловили кожну вісточку зі світу, — інформація була нашою здобиччю. Тепер ми — здобич інформації.

Звичайно ж, Гоголь - це російський письменник, але це - український геній.

На моїх очах зникає жінка, красива-прекрасива жінка. От гляну на неї - вона прекрасна. Торкнуся до неї - вона магніт. Але втомлена жінка під вечір - це вже ступа. А коли ще й задубіла в роздратуванні, тоце вже ціла меґера.

Дві людини взаємно мають творити одна одну.

Добре людям, які пробігають повз факти. А я проходжу крізь них.

Кожен тобі сипле в голову своє сміття.

Зкономірно. Коли починається смерть культури, настає культура смерті.

трішки мене

Буває ж так, що слухаєш пісню, слова якої відгукуються в кожній твоїй клітинці.

Do you love me,
Do you hate me,
Do you wanna believe me,
Do you think that you don't need me
Do you wanna deceive me

проґавила

"Все, що не робиться, робиться на краще", - ця фраза ледь не дефіз мого життя.
Я справді рідко жалкую про те, що сталося, що зробила чи не зробила, що накоїла. Адже, я вперто вірю, що наше життя - це проекція найкращого з варіантів, який би міг трапитися.

А от сьогодні я жалкую. Жалкую, що не сходила на концерт Сержа Танкяна в Києві.
Його творчість - це частина мого життя. Пам"ятаю, як в студентські роки годинами завантажувала на свій моб його пісні, а потім довго-довго слухала. Слухала всюди. Слухала на парах, дорогою від 8 корпусу до 1, під ковдрою, в маршрутці... Надокучала своїм одногрупникам, умикаючи гучність на мобі та, переконуючи їх, що ця мелодія, ці слова, цей голос - це пік геніальності... "Empty Walls" протягом довгого часу вірно мене будила щоранку. І хай я не завжди прокидалася вчасно, але розплющувати очі під вокал Сержа було завжди в радість.

Пам"ятаю, в далекому 2010 ми з Сержиком прогулювалися Варшавою.. Я побачила білборд із анонсом концерту Сержа. Тоді я засмутилася, що Серж Танкян не дає концертів в Україні.. І з тих пір у моєму серці зародилася маленька мрія - побувати на концерті пронизливого, щирого, запального і водночас стриманого вірмено-американця.. Я не знаю, як я проґавила цю можливість.. Але проґавила(

Не здійснила свою мрію, яка була за півкроку... І ось я дивлюся на сивину Сержа на моніторі свого ноута і пробирає смуток.. Залишається вірити, що це не єдиний концерт в Україні і Серж ше до нас заїде..

Бляха, ВІН - крутий!



Джентльмен от искусства - влучно про Сержа Танкяна

юхууууу

Вчора було багато вина, смачнючий плов, щирий сміх, збите коліно, посиденьки на березі ставка до 3 ранку, придуркуваті фото, кусючий кіт, Сашко та Катеринка та сідр, який вже не ліз і не дарма))))))

Сьогодні був пізній важкий ранок, таксі додому, ДАІ, дві години денного сну, Тетянка та Маріамця і "8 кроків танго" - неймовірна вистава. 

Взагалі цей тиждень приніс багато радості:)

юхууууу)))

Поговорили:)

Я просто не могла цього не зберегти:)

Для історії... На довгу пам'ять :)

А я гадала, що одна з найбільших проблем українського суспільства, - корупція:)

Veronika Ergasheva поширює світлину від Irina Malykhina.

11 жовтня о 5:26 через кишеньковий пристрій · 

• 

  Друзі-кияни, агов! Інформація для тих, хто хоче навчитись розмовляти українською! Скоро в Києві розпочнуться лекції з української мови! Спитаєте яка вартість? А ніяка! Курси є абсолютно безкоштовними! Просто подякуєте при нагоді пану Олесю Донію, бо він є ініціатором цієї доброї справи!

  Подобається ·  · Не стежити · Поділитись

  • Veronika Ergasheva та 6 іншим іншим користувачам це сподобалось.
  • 

    Jmenka Kravchenko безкоштовна реклама Донія..

    11 жовтня о 11:51 · Подобається
  • 

    Veronika Ergasheva Я ні до яких Доніїв не дочитувала слава Богу))))
    Яка різниця взагалі! Це ж чудова ідея)))

    11 жовтня о 15:46 via мобільного · Подобається
  • 

    Oleksandr Doniy ну, то придумайте і організуйте таке самостійно. От і обійдетеся без Донія :)))))

    43 хвилин тому · Подобається
  • 

    Jmenka Kravchenko добра справа зараховується як +1 до карми тільки у випалку, коли ніхто не знає автора доброї справи:)
    А ось прості громадяни організовують таке самостійно і без Донія:http://www.gurt.org.ua/interviews/18595/

    

    Сергій Стуканов: «До нас приходять люди, які до цього українською не розмовляли!» .: Ресурсний...

    www.gurt.org.ua

    Щотижневий Український розмовний клуб діє в Донецьку з грудня 2012 року. За декі...Показати більше...

    38 хвилин тому · Подобається · Видалити огляд
  • 

    Oleksandr Doniy to Jmenka Kravchenko: а я це зініціював не для себе(типу-для карми своєї,тю,), а для того, щоб більше українських громадян опанували українську мову. Бо мав аналогічну проблему, і знаю як важливо,щоб існувало толерантне середовище, яке не кпинитиме з мовних помилок. Тож ми вже запустили курси в Житомирі, Кіровограді, Кременчуці, Калуші,Луганську,Херсоні. На черзі-Київ, Севастополь,Черкаси,Вінниця,Суми. Далі теж підемо. Заклик я до створення таких курсів зробив якраз ще торік. І статтю на цю тему написав. І перші курси тоді вже були в Києві, Луганську, Херсоні. І в інших містах наш заклик почули. А цього року ми розширюємо мережу.От , до речі, сайт:https://www.facebook.com/.../1401370693423622... P.S. А з задрістю(під різними соусами) я стикаюсь постійно.Щоб позитивного не зробив,знайдуться люди, які заздритимуть і казатимуть ,що "все не так". Ну, то заздріть і критикуйтк далі. А я-робитиму. От в цьому і різниця між нами :)))

    

    Безкоштовні курси української мови

    Основна мета проведення безкоштовних курсів української мови – підвищення загаль...Показати більше...

    Сторінка: 645 вподобали це.

    31 хвилин тому · Відредагований · Подобається
  • 

    Jmenka Kravchenko Ви мене не знаєте і в заздрості звинувачуєте:)
    Правильно, не заради карми, а заради піару:)
    Зайшла на сайт, а він так і кричить: "Вчіть українську!":
    1) У Луганську за підтримки депутата Луганської міської ради Ігоря Ліскі 28 вересня відбудуться першілекції з української мови в рамках проекту «Безкоштовні курси української мови». 
    2) У Калуші за підтримки депутата міської ради Олега Нижника стартував проект «Безкоштовні курси української мови». Курси розпочнуться вже 1 жовтня.

    25 хвилин тому · Подобається
  • 

    Oleksandr Doniy to Jmenka Kravchenko: я вже написав: різниця між нами,що я придумиваю і роблю, а Ви-лише критикуєте. Ми(Всеукраїнський комітет захисту української мови) знаходимо організаторів по всій Україні,хто би реалізовував нашу концепцію. Приховувати,хто це робить, і не доцільно, і не раціонально. Вчіться не задрити цим людям, а будьте вдячниою. Може колись зрозумієте,що заздрість-одна з найбільших проблем українського суспільства. P.S. На цьому дискусія(зі свого боку) припиняю, бо вона нераціональна. Не подабається наша ініціатива-і далі критикуйте. І далі нічого не робіть. А я і далі робитиму. Бо ініціюю добрі справи. І вони об'єднують добрих людей. У Вас інший настрій.Це Ваше право. Робіть те ,що вважаєте за потрібне. А я продовжуватиму робити,те що роблю.Більше не писатиму Вам.

    16 хвилин тому · Подобається
  • 

    Jmenka Kravchenko Я б Вам могла провести детальний аналіз, чому ці курси - це на 99% піар, а на 1% - досягнення "бажаної" мети (щоб громадяни опанували мову). Але так як Ви не бажаєте продовжувати дискусію, яку й самі розпочали, не стану витрачати свій час. До того ж, Ви самі все прекрасно знаєте.
    Сподіваюся, Ви не надірвали горло)) 
    Бажаю Вам побільше добрих справ, які служитимуть для справді розквіту нашої країни, а не для розквіту окремих особистостей!

    4 хвилин тому · Відредагований · Подобається
  • 

Сюрпрайз :)

Нє жизнь, а сплошниє сюрпрізи..)

Як від однієї зустрічі може змінитися напрям життя...
Навіть не так... Від однієї фрази..

Я так гарно спланувала свій життєвий хаос, у якому не знайшлося місця ні 8-годинному робочому дню, ні постійній роботі, ні ранкових прокидань за вимушеною командою ""треба"... Фріланс! Нехай і непаредбачуваний та нестабільний, особливо в фінансовому аспекті, але ж такий бажаний та приємний..

І сьогодні одна зустріч, одна фраза.. і все може піти коту під хвіст..

Запропонували керуючу посаду... Погодившись на яку, я точно не знайду там місця моєму життєвому хаосу.. Але це новий рівень особистісного росту, який так спокушає.

Женя думає. Тепер із моєї голови не зникають ваги - зважую всі за і проти.
Що б не переважило - це на краще.

такоє

Щось мій блог перетворився на плаксиву херню. 

Іншими словами не заміниш.

Та, що поробиш, коли це плаксиве все то тліє в мені, то розпалюється, то знову тліє... Але, якогось дітька, ніяк не згасне.

Пєчаль.

І от у фейсбук-стрічці на мої очі натрапила фраза: "Мужчина никогда не отпустит ту, которая ему дорога. И никогда не даст ей уйти… Остальное - пустые слова".

І, мабуть, у цьому й є вся правда, у якій я сама собі боюся зізнатися. Не кохав. Крапка. 

Сподіваюся, ця фраза згасить у мені все плаксиве.

Сподіваюся і вірю.

Особливе

Я щаслива)

У ці холодні осінні ночі та ранки не вистачає суміші тепла та любові..

Але я щаслива)

Хочеться швидше закохатися. Та знаю, що найближчим часом цьому не бути..

Але я все одно щаслива.

І нехай це щастя із присмаком гіркоти, смутку та напівсолодкого вина, але в ньому є щось особливе.

експерименти

Зараз у моєму житті період експериментів..
Не часто, але намагаюся виходити з зони власного комфорту, робити щось незвичне чи те, що викликає внутрішнє тремтіння..
Укінці дії, в будь-якому випадку, - результат перепльовує очікування.
А це так солодко та приємно. І саме ця різниця підживлює життя щастячком:)