нема літа в душі

важко бути ніким, а ще важче - кимось...
та не про це...

відчуваю, що мій мозок ще трішки і вибухне.. та не стається..

тіло на місці, душа в неспокої..
ніби хтось узяв і розірвав на дрібні шматки та розкидав по світу.. мене..
а вітри дують у різні сторони.. не зібрати.
згубились..
згубили..

хочу літа...
мені здається тоді я буду щаслива... і буду суцільна...

щастя - це шлях

Коли серце прагне любові, любов мандрує іншими містами. Коли серце прагне волі, любов впивається тобою. Щастя не відчути ні в першому, ні в другому випадку. Адже щастя - це те, чого ти прагнеш саме в цю мить і саме тут. А багато хто каже, що потрібно насолоджуватися тим, що маєш. А часом ми маємо те, чого зовсім не бажаємо мати. Тому варто не насолоджуватися тим, що маєш, а прагнути до того, що хочеш мати. Шлях у досягненні поставленої мети теж робить тебе щасливим - і навіть більше, ніж сам тріумф.

Фобії

Часом я боюся смерті..
Її, ніби, не існує, але чомусь вона всюди.
Боюся старості. Особливо, коли дивлюся на маму.
Боюся своєї необізнаності. Але не знаю з чого почати просвіту.
Боюся жити. Хоча знаю, що прекрасніше за життя - лиш любов.
Але і її боюся.

страх

от і доплюсувалася одиниця... і настав 2012 рік..
очікування... мабуть, найбільше очікування - це кінець світу, який абсурдно не настане.
жити одним днем звучить ще абсурдніше.
сподіватися, що завтра помреш і з цієї причини валяти дурня - відчуватимеш порожнечу. нічого не запитуйте. я просто знаю це.
краще мріяти про внучат і робити все, щоби не соромно було тримати їх на руцях.
я змінилася.
зовнішньо ще цього не проявляю.
але сама собі зізнаюся в цьому.
зі світом ще зарано ділитися цією таємницею.
але виверження вулкану не минуче.
мені не вистачає шаленості, але я вже звикла до стабільності.
знайти б людину, яка відповідала б на всі мої запитання...