особливо особливе

так добре стає на душі, коли в думках вимальовується його образ.. ніколи не вміла майстерно управляти пензлем.. проте в думках малюю геніальні шедеври..)))

пи.си.все-таки у мене постійно й зміст різниться))) бліііінааа, це крутяцько єеееее))))

корисне

140 правил iнтернет-журналiста

особливо...багато

думати - складно, а не думати - ще складніше..
чомусь я завжди прагну чогось особливого...у всьому.. і так болісно стає, що це особливе далеко не особливе.. воно повторюється.. безмежну кільксть разів.. повторювалося у минулому.. повторюється тепер.. і повторюватиметься у майбутньому..
і звинувачувати когось - це дурість, так влаштований світ..

та часом все ж проростає паросток..особливий, який подарували тобі.. тільки тобі.. це радує..
радує, що для нього я завжди залишусь особливою.. його любов до мене особлива.. і така непорушна.. я це відчуваю.. і нехай у його житті було енна кількість кохань, але я знаю, що кохання до мене - не наступне, яке мине.. воно вічне..яке він плекатиме все життя..

шкода, що не всі ми вміємо, змінюючи форму, змінювати зміст... а, можливо, не для всіх форм хочеться дарувати особливий зміст...

дякую тобі, що ти вже котрий рік мені даруєш той особливий паросток..який я ніяк не наважусь прийняти.. і не прийму... не смію.. люблю тебе..але моя любов з тих..інакших..

трішки літа))

субота виявилася навпрочуд веселою, активною та корисною))
взяла участь у тренінгу-квесті "Соціалка: граючись про серйозне")) правда, квесту було мінімум, але на це гріх жалітися))) адже спогади про години, присвячені цьому заходу, не втрачені і позитивні))) нууу і, звичайно, апетитні)))

а ще нам на початку тренінгу наплели трішки дезінфи, що буцімто карооокі особливі.. вони більш пристосованіші до життя, розумніші, жвавіші і ще купа хвалених епітетів)))
тому в ліфт заходили перші лиш кароокі, їхати з ними іншим не дозволялося.. адже ж кароокі особливі!!! на кофепаузі лиш кароокі мали право їсти солодощі, але ми забили на це і також хрумтіли всілякі мнямки))) і тааак дааалі... врізали нас у правах, як тільки могли.. Таким чином ми мали можливість відчути, як почуваються люди, які потрапляють у досить неприємну зону "Дискримінація"...правда, трішки подано утрировано.. та всеодно було неприємно..

потім був дім)) дочитала книжечкув Миколи Руденка "Син сонця - Фаетон")) ніколи не думала, що буду з величезним апетитом ковтати наукову фантастику)))
покаталася на велику..)) тікала від шаленого пса, який хотів мене загризти))

а в неділю було тьма справ по дому - хай їм грець))
тринділа зі своїм кошенятком - я за ним дууууууужее скучила і гралася зі своїм маленьким кошенятком, який мене постійно гризе за ногу (пес не відгриз, так Жужику радість), а ввечері поїхала гуляти з Демешком) так довго по Києву я ще не лазила))
хто ще не відвідав нову виставку в Пінчук арт-галереї, зробіть це обов'язково)) неординарне мистецтво за допомогою звичних речей))

а сьогодні я щось прихворіла( болить горло( певно, у всьому вина морозива.. занадто багато я його їм...))))

щастя

Сиджу і думаю, що таке щастя.. банально.. дуже банально...
На моєму письмовому столі стоїть глечик.. невеличкий, гарно розмальований петриківкою.. а у ньому - тюльпанчик, зроблений з паперу... і, щоб зрозуміти, що це і є щастя, потрібно копнути глибше.. ознайомитися, так би мовити, з субстанцією...
Колись цей глечик був звичайнісінькою глиною.. нікому не потрібний.. так само й тюльпанчик - звичайнісіньким самотнім листком паперу.. Тепер вони стали витвором мистецтва і радують тих, хто на них задивляється.. І не суть у тому, ким вони стали.. суть у тому, що вони є один в одного.. бо по-одинці вони б пропали.. тюльпанчик, у кращому разі, перетворився на полум'я, а глечик - на десятки уламків...
Але їм судилося бути разом, вони знайшли одне одного чудового зимового дня.. а я знайшла їх.. тепер вони - щасливі живуть на моєму столі... і їм добре і мені радісно від цього..)

***

не хочу сумувати, а сумую..

і ще хтось там з мудрих каже, що людина може керувати своїми думками, емоціями та станом..

практика відрізняється від теорії..

накрити

хочу дуріти..
можна й здуріти.. але на мить..

*кожного разу, як тільки вкорениться письмо та інші засоби, необхідні людям, знов через певне число років, ніби пошесть, падає небесний потік і залишає в живих тільки неписьменних і невчених.." (с)

мене залишить юхууууууууу)))

убєй врага

підповзли не вчасно ці критичні дні - ета ужасна ггг
і живОт нє баліт - ета прєкрасна))))

хочу чогось мнгапозитивного.. не просто позитивного.. а МЕГА!!!

хочу плювати в небо, а натомість плюю в землю. жізнь хєрня. хєрнєє нє куда.
пішла вчитися плювати в стелю. в небо ще за рано.

неопубліковане

не хочеться сюди нічого записувати.. те, що в моїй голові коїться нині - це моє, особисте чи не особисте, але немаю бажання викарбовувати це в інет-просторі...
сторінки, які не потраплять до написаної книги.. читач про це ніколи не довідається, а автор пам'ятатиме все життя... Адже те, що має емоцію, - має місце в більш надійній схованці..)

істина

Тривала дискусія означає, що обидві сторони не мають рації.
Франсуа Вольтер, французький письменник, історик, філософ

так мало тут тебе..

я так сумую за тобою...
я так тебе мало знаю..
але цього достатньо, щоби довіряти і відчувати...

дивлюся на небо.. а хочеться - на тебе..

ось так:)

тільки-що тато мені сказав мега розумні словечка:)))
посто я дуркувала..)))
"Женя, лишайся дитиною, але веди себе по-дорослому" ги-ги)))))

шматочки:)

Українське смачніше:) такого висновку дійшли ми з Демешком учора, тиняючись Хрещатиком і гамаючи російський шоколад, який він привіз із Москви:)

а сьогодні мене мама запитала: "Жень, ти ж зареєструєш мене на однокласниках?"
риторичне запитання...))) вибору нема..зареєструю хі-хі))))

а ще сьогодні був неочікуваний дзвінок від сонячного хлопчика з Миколаєва:) люблю позитивних людей:)) трішки підзарядив мене розмовою і я зараз усміхаюся:))

колись я писала, що я змінююся.. ні, я не змінююся, я просто дорослішаю..:)

а ще я писала, що я не люблю людей.. я була не права.. я люблю людей, але не всіх:))) таке маленьке уточнення є дуже важливим)))

а ще.. дозвольте мені бути щасливою..)) дякую:)))

***

..а я все думаю про тебе..

день

сьогодні було смачне.. його хтілося все їсти та їсти.. та під кінець стало зле..

ковток ТК :)

Багнюка.. багато багнюки - під ногами.. а над головою - злива.. підіймеш голову до небес.. а їх не видно.. лиш хмари.. безкінечність хмар..
Ось так минало Трипільське Коло...
та то дурниці, адже всі навколо дарували один одному тепло: привітним поглядом, приємним словом, щирою посмішкою, міцними обіймами, жагучим поцілунком..))) було затишно... тільки й те роби, що виловлюй у повітрі позитрони))) а вони все не зникали.. їх було сила-силенна..))) дихали не киснем, а позитронами на фестивалі:)))

..приємно засинати і прокидатися в обіймах..)) а ще приємніше відчувати..)

сентиментальність зашкалює..)

перевести б годинника назад)

Я нічого не розумію.. поверніть час назад.. хоча б на тиждень..