Дал..)

Ще не куштувала, але закортіло ось таке приготувати))) потрібно буде спробувати)))

Дал - одна з головних страв індійської та пакистанської кухонь з тушкованої сочевиці, приправлене ароматними спеціями. Зазвичай ця страва подається з натуральним йогуртом та традиційними паляницями. Це легка та смачна вегетаріанська страва. До речі, в сочевиці більше білка ніж в м'ясі. Для любителів гострого.

Для цієї страви лущену сочевицю тушать на слабкому вогні з куркумою та перцем чілі, далі додають помідори та приправляють сімішшю обсмажених спецій. Я готувала без чилі. Просто забула придбати.

На 2 порції:

200 гр. промитої лущеної червоної чечевиці (можна купити на ринку там, де продають сухофрукти та східні спеції)

1 чайна ложки меленої куркуми

1 дрібно порізана цибулина

500 мл. води

2 очищені та порізані помідора

4 столові ложки олії

1/2 чайної ложки зіри (знову-таки можна купити на ринку там, де продають сухофрукти та східні спеції)

1/2 чайної ложки зіри натертого свіжого або сушеного імбиря

2 зубчика подрібненого часник

1/2 чайної ложки зерен гірчиці

1/2 чайної ложки молотого кориандра

Засипати сочевицю в каструлю. Додати води, чилі, чибулю, куркуму. Варити на слабкому вогні 15-20 хв. Щойно сочевиця розбухне додати помідори та тушкувати ще 5-10 хв.

В сковорідці нагріти олію та додати решту інгредієнтів та готувати на слабкому вогні до 1 хв. помішуючи. Додати счевицю та тушкувати поки не випарується зайва вода.

екранізовую прочитане

останнім часом читаю книжки переважно в київському метрополітені, де свідками цього дійства стає численний натовп сірих, майже непомітних людей, які лишають рубці в моїй пам"яті, з часом вони загоюються, а деякі ше досі навздоганяють моє теперішнє...

читаю, щоби самій не бути спостерігачем... усе ж таки від десятка прочитаних сторінок більше насолоди, ніж від сотень мовчазних постатей, від скляних поглядів яких віє холодом...

нещодавно спіймала себе на думці, що читаю книжки, не використовуючи всіх дарів, якими людину обарувала щедра природа...

читаю... просто читаю, поглинаючи сторінку за сторінкою, уява при цьому безсоромно дрімає... вирішила її якось розбудити...

тяжко звикнути до нового методу читання, відразу екранізуючи в своїй уяві прочитане.. тяжко, але захоплює)))

і чому я раніше так недооцінювала читання? малюєш образи, картини, гримаси людей, вигадуюєш акторів, роздаєш ролі, займаєшся дизайом одягу, декораціями... талант режисера є в кожного з нас.. найцінніше в цьому всьому те, що більш ніхто не перегляне твою кінострічку цієї книги... це й не потрібно, адже збагачуєш себе сам і без усіляких там курсів, колотнечі, стресів, бюджету... твій фільм потребує лише часу, книжки та уяви..

життя незбагненне...