останнім часом читаю книжки переважно в київському метрополітені, де свідками цього дійства стає численний натовп сірих, майже непомітних людей, які лишають рубці в моїй пам"яті, з часом вони загоюються, а деякі ше досі навздоганяють моє теперішнє...
читаю, щоби самій не бути спостерігачем... усе ж таки від десятка прочитаних сторінок більше насолоди, ніж від сотень мовчазних постатей, від скляних поглядів яких віє холодом...
нещодавно спіймала себе на думці, що читаю книжки, не використовуючи всіх дарів, якими людину обарувала щедра природа...
читаю... просто читаю, поглинаючи сторінку за сторінкою, уява при цьому безсоромно дрімає... вирішила її якось розбудити...
тяжко звикнути до нового методу читання, відразу екранізуючи в своїй уяві прочитане.. тяжко, але захоплює)))
і чому я раніше так недооцінювала читання? малюєш образи, картини, гримаси людей, вигадуюєш акторів, роздаєш ролі, займаєшся дизайом одягу, декораціями... талант режисера є в кожного з нас.. найцінніше в цьому всьому те, що більш ніхто не перегляне твою кінострічку цієї книги... це й не потрібно, адже збагачуєш себе сам і без усіляких там курсів, колотнечі, стресів, бюджету... твій фільм потребує лише часу, книжки та уяви..
життя незбагненне...
Немає коментарів:
Дописати коментар