Постанова оскарженню не підлягає :)

Сьогодні я стала почесним громадянином України)) я нарешті маю право голосу, вибору та інші права хє-хє))))) вже втретє я не знаходжу себе у списку виборців)) трапилося виверження вулкану і Женя таки поїхала до районногу суду)) мій дебют))))) вперше була присутня на засіданні суду - все було офіційно))) позивач(моя персона) з'явився, відповідач(це мала притусити вся виборча дільниця) - ні. От горе)))) а, ну да, я просила надати мені змогу проголосувати на виборах))) словом, мене 5 хвилин помучали та все ж задовільнили мій позив))))))) юхууууууууууууу))))))перша справа в суді.. і її виграно)))))))))
з такими успіхами, я можу тепер братися за будь-що))) придивлюся якусь гламурну дачку та відсужу її)))
ото щастя, людоньки:)))))))))))))))

ні про що))

який я сайтик цікавий надибала мм))) http://fantazm-s.ru

варте уваги))

Езра Паунд... геній, шкода, що американський;)
http://untp.org.ua/index.php?id=770 - трішки біографії

http://www.uspoetry.ru/poets/41/poems - трішки творчості

Молчун

Покуда я с повадкой тугодума
Чернилами бессмертно истекал —
Кому какое дело, что я думал?
Достаточно того, что я сказал!
Мы собирались. Вот такие факты,
Которые как хочешь понимай.
Кто знает, как октябрь весною пахнет,
И как осенний ветер студит май?
Мы собирались. Дождь плевал на ветер.
И ветер выл, как тысяча собак.
Мы были просто дети. Просто дети.
В истории записан этот факт.
И кто мы есть, что бы, паря над всеми,
Войти чумою в будущее время?

Вилланелла: психологический час

Я перестарался в подготовке события,
Было зловеще.
С аккуратностью человека средних лет
Я отложил только нужные книги.
Я почти закрыл страницы.

Красота – это такая редкость.
Так что, не многие из моего фонтана пьют.

Так много бесполезного сожаленья,
Так много времени растрачено впустую!
И теперь я смотрю из окна на
дождь, суетящиеся автобусы.

“Их микрокосм потрясен” –
воздух дышит сим фактом.
В их части города
они игрушки враждебных сил.
Откуда мне знать?
О, я зная достаточно.
Их ждет что-то.
Что ж до меня;
Я перестарался в подготовке события –

Красота – это такая редкость.
Так что, не многие из моего фонтана пьют.

Два друга: глоток леса…
Друга? Станут ли люди меньше друзьями
всего лишь потому, что один в конце концов нашел их?
Дважды обещали прийти.

“Между вечером и утром?”

Красота будет пить из моего разума.
Юность тем временем позабудет,
моя юность простилась со мной.

II

(“Не молчи! Ты танцевал как деревянный?
Твои работы нравились кому-то,
и он был так искренен.

Ты нес чепуху
В первую ночь?
На следующий вечер?”

Но они вновь обещали:
“Завтра в пять.”)

III

И вот уж третий день –
ни от кого не слова;
Молчат и он, и она,
Только записка другого человека:
“Дорогой Паунд, я уезжаю из Англии.”

Перевод Р. Пищалова

при..пекло

Я зголодніла. Пережовую крихти твого тіла. Жадібно ковтаю. Забагато солі. Запізно випльовувати. Ненавиджу сіль. Ятрить. Пече. Катує. Роздирає. Мучить. Масштабу набирають рани. І ти проростаєш у мені, і мені вже не відмовитися від тебе. Хоча до біса боляче. Ти не перший такий. І вся трагедія в тому, що не останній. Згадую усіх, які були на твоїй теперішній позиції - суцільна сіль. Мабуть, радітиму навіть цукрозаміннику. Та все ж мріятиму про цукор. Отой, особливий..рафінований.

Щось та ні про що)))

Життя... дивна штука..
Хтось каже, що ті люди, з якими ми хоч на секунду зустрілися, впливають на нашу долю, думки, вчинки й так далі... головне, зробити вірний висновок із наданого тобі небесами побачення)))
прибийте мене, але це є трішки абсурдно...
От 25.10 я їхала в метро)) як і у всіх нормальних людей, які користуються цим видом транспорту у години пік, настрій вище, ніж на позначці "0", не зашкалюється))) але мені пощастило, моя дупця примостилися на котромусь із місць під вивіскою "місця для пенсіонерів, інвалідів та пасажирів з дітьми"... Як і всі нормальні люди, я сиділа і вдивлялася у безмежжя простору, яке стояло перед моїм носом, відстань між цим простором і моїм носом можна було виміряти шкільною лінійкою... Та не про це...
Чергова зупинка... Біля мене звільняється місце... Не пройшло й 5 секунд, як я з тієї сторони, де щойно звільнилося місце, чую голос: "Девушка, почему ты такая неулыбчивая? Улыбнись и жизнь станет краше"... Я мимохіть повертаю свою нЄулИбчІву мармизу вліво і переді мною вимальовується чел, який давить либу на свої всі зуби(підмічу, йому тре до дантиста), суне мені руку для потиснення і в ці секунди зі швидкістю світла встигає представити свою занадто високу персону. ХЗ як його там звати(мене це мало цікавило, тому цю інфу провтикала), але він журналюга якоїсь там редакції... Думаю, о, зара буде інтерв'ю))))) Та нє, він почав втирати мені, що я маю зовнішність, притаманну Скандинавським країнам)) Я ж, як справжній патріот, заперечила(з моїм курносим носом я ніяк нЄкАтІрУюСь у скандинавки) і підкреслила, що я - УКРАЇНКА... всередині, збоку, зверху, знизу, зліва, ну і тим паче, зовні)))
І тут його залицяння перетворилося на монолог "Історія ВєлІкай і НєпавтарІмай рАссІІ"... Я дізналася багато цікавого))) такої нації, як українці не існує, є росіяни, а от українці... Москва була у складі Київської Русі з самого початку... словом всі мої заперечення і намагання доказати протилежне перекривалися фразою,яку почули всі пасажири того веселого вагону: "Тебе двойка с истории!!!". Наш діалог набрав обертів)) ми стали епіцентром поїздки для сотні пасажирів... Мій співрозмовник змахував на скаженого верблюда))) З історії я з'їхала на етику... Це чмо, говорило до мене на "ти".. Я й зробила йому зауваження. А він у свою чергу: "Даже до императов та богов на ты говорять, тебя я више не поставлю". Лох одним словом. Після цього до мене заговорив красунчик з гербом на шапці, який зауважив, що неварто витрачати час на божевільних))
і я вирішила прислухатися до цих глибоких та корисних слів))))
але ця безобразна макітра ніяк не спиняла свій словесний понос)) моя мова для нього була "сельським малороссийским диалектом", проте ця шановна осоБь, як потім виявилося, походила із "голубых кровей"(по голосу я про це здогадувалася гг) та мало "дворянський титул"(і чомусь замість "корони", його голову прикрашала якась брудна бейсболка.. А ще він корінний киянин... Найбільше жахіття - це те, що він журналіст... І у тих людей, які ведуться на плоди його праці, навряд проросте в душі паросток українства...
І який висновок я маю зробити із зустрічі з цим поважним дварЯнінам, що варто ще раз до рук взяти підручник та перечитати, чи все-таки існують УКРАЇНЦІ?
Та я й без підручників знаю, існують..)) та їх так мало, що варто занести до Червоної книги... як "умираючий вид"...

Настрій...))))

От бувають же ж моменти, коли ти маєш купу проблем, які потребують негайного вирішення, але ти не зважаєш на них... І твому настрою можуть позаздрити ті, хто тих проблем немає і в кого у житті все гаразд)))) от і у мене нині щось коїться з настроєм))) я на грані щастя... просто хочеться жити, посміхатися і забути про той чемодан проблем, який з дня на день стає все повнішим))))
Слухаю музику, риюся у всесвітній павутині, за вікном ледь видніється листя дерев... надворі мерзнуть люди, кішки, собаки, а мені до біса добре)))))
хочеться погризти нігті та вони, на диво, не послоїлися - шкода))))
А ще освоюю різні проги)))) та цей процес щось дуж уповільнений)))) мльо, я знаю, що все буде круть)))))))))) і ви знайте)))