Я зголодніла. Пережовую крихти твого тіла. Жадібно ковтаю. Забагато солі. Запізно випльовувати. Ненавиджу сіль. Ятрить. Пече. Катує. Роздирає. Мучить. Масштабу набирають рани. І ти проростаєш у мені, і мені вже не відмовитися від тебе. Хоча до біса боляче. Ти не перший такий. І вся трагедія в тому, що не останній. Згадую усіх, які були на твоїй теперішній позиції - суцільна сіль. Мабуть, радітиму навіть цукрозаміннику. Та все ж мріятиму про цукор. Отой, особливий..рафінований.
Немає коментарів:
Дописати коментар