Щось та ні про що)))

Життя... дивна штука..
Хтось каже, що ті люди, з якими ми хоч на секунду зустрілися, впливають на нашу долю, думки, вчинки й так далі... головне, зробити вірний висновок із наданого тобі небесами побачення)))
прибийте мене, але це є трішки абсурдно...
От 25.10 я їхала в метро)) як і у всіх нормальних людей, які користуються цим видом транспорту у години пік, настрій вище, ніж на позначці "0", не зашкалюється))) але мені пощастило, моя дупця примостилися на котромусь із місць під вивіскою "місця для пенсіонерів, інвалідів та пасажирів з дітьми"... Як і всі нормальні люди, я сиділа і вдивлялася у безмежжя простору, яке стояло перед моїм носом, відстань між цим простором і моїм носом можна було виміряти шкільною лінійкою... Та не про це...
Чергова зупинка... Біля мене звільняється місце... Не пройшло й 5 секунд, як я з тієї сторони, де щойно звільнилося місце, чую голос: "Девушка, почему ты такая неулыбчивая? Улыбнись и жизнь станет краше"... Я мимохіть повертаю свою нЄулИбчІву мармизу вліво і переді мною вимальовується чел, який давить либу на свої всі зуби(підмічу, йому тре до дантиста), суне мені руку для потиснення і в ці секунди зі швидкістю світла встигає представити свою занадто високу персону. ХЗ як його там звати(мене це мало цікавило, тому цю інфу провтикала), але він журналюга якоїсь там редакції... Думаю, о, зара буде інтерв'ю))))) Та нє, він почав втирати мені, що я маю зовнішність, притаманну Скандинавським країнам)) Я ж, як справжній патріот, заперечила(з моїм курносим носом я ніяк нЄкАтІрУюСь у скандинавки) і підкреслила, що я - УКРАЇНКА... всередині, збоку, зверху, знизу, зліва, ну і тим паче, зовні)))
І тут його залицяння перетворилося на монолог "Історія ВєлІкай і НєпавтарІмай рАссІІ"... Я дізналася багато цікавого))) такої нації, як українці не існує, є росіяни, а от українці... Москва була у складі Київської Русі з самого початку... словом всі мої заперечення і намагання доказати протилежне перекривалися фразою,яку почули всі пасажири того веселого вагону: "Тебе двойка с истории!!!". Наш діалог набрав обертів)) ми стали епіцентром поїздки для сотні пасажирів... Мій співрозмовник змахував на скаженого верблюда))) З історії я з'їхала на етику... Це чмо, говорило до мене на "ти".. Я й зробила йому зауваження. А він у свою чергу: "Даже до императов та богов на ты говорять, тебя я више не поставлю". Лох одним словом. Після цього до мене заговорив красунчик з гербом на шапці, який зауважив, що неварто витрачати час на божевільних))
і я вирішила прислухатися до цих глибоких та корисних слів))))
але ця безобразна макітра ніяк не спиняла свій словесний понос)) моя мова для нього була "сельським малороссийским диалектом", проте ця шановна осоБь, як потім виявилося, походила із "голубых кровей"(по голосу я про це здогадувалася гг) та мало "дворянський титул"(і чомусь замість "корони", його голову прикрашала якась брудна бейсболка.. А ще він корінний киянин... Найбільше жахіття - це те, що він журналіст... І у тих людей, які ведуться на плоди його праці, навряд проросте в душі паросток українства...
І який висновок я маю зробити із зустрічі з цим поважним дварЯнінам, що варто ще раз до рук взяти підручник та перечитати, чи все-таки існують УКРАЇНЦІ?
Та я й без підручників знаю, існують..)) та їх так мало, що варто занести до Червоної книги... як "умираючий вид"...