Сторінки

Шукати в цьому блозі

31.12.13

банка

Ідею підгледіла десь.. колись..))
ось така банка стоїть на моєму столі і чекає 2014 року))
занотовуватиму найсумніші, найяскравіші, найщасливіші, най-най моменти прийдешнього року) А в перші дні 2015 року перечитаю і, можливо, щось для себе відкрию:)

29.12.13

нові сенси

Під час сесії надихнулася есеєм Ліни Костенко "Гуманітарна аура нації, або дефект головного дзеркала", і написала блогозапис на ГУРТі про те, що в Україні настав час змінювати смисли. Змінювати імідж України! Запропонувала виробити план дій і втілювати його. Охочих - зась. Але це ж нічого))) треба показати приклад)) чомусь захотілося поексперементувати.. розпочну з рідного Хотова.. :)

Хотілося написати про інше.. За останні місяці змінилися й мої сенси.. Сьогодні їхала в маршрутці, дивилася в нічну темінь через забруднене вікно та вела внутрішній діалог.

Не знаю, чи це я тікаю сама від себе чи нарешті знайшла саму себе..
Коли я закінчувала школу, я себе уявляла затятою кар"єристкою. Потім був аграрний університет і ціль не змінювалася.
Всі мені казали, Женю, заміж)) А Жені не хотілося. От не хотілося і все.
Тікала від усіх своїх хлопців, аби не виходити заміж.

А потім познайомилася з Вітьою. Він був першим, хто пробудив у мені жінку. Жінку не кар"єристку, а ту, яка хоче бути покірною, в якої кар'єра і власні амбіції кудись діваються. Не зважаючи на відстані, я їх долала.. Не зважаючи ні на що, прагнула бути поруч. А коли все ж таки відстань нас розмежовувала, ми довго-дого впивалися одне в одного нічними розмовами.. І кожен боявся сказати першим надобраніч.. Він був першим, за кого мені захотілося вийти заміж.. А потім я все ж таки потонула в роботі.. І Вітя став минулим. Але завдяки йому, я відкрила в собі стільки нового.

Я звикала до себе нової і намагалася нікого з чоловічої статі не підпускати до себе. Це була внутрішня потреба. Я тільки почала знайомитися з собою і не хотілося в цей світ пускати ще когось. Були захоплення, та вони зникали безслідно.

Я шукала себе в цьому світі. Цей пошук визрів у благодійність і волонтерство. Всі казали, що я б'ю байдики. І ніхто ще досі не знає, що тоді я була по-справжньому щаслива. Рідко буває, що від діяльності (хай вона і не приносить тобі гроші), по шкірі бігають мурахи. І в голові постійно з'являються все нові ідеї.. А в мене це все було)) І в цей хвилюючий момент мого життя доля посилає мені Костю. Він мене змінив. Я стала, як висловився Пашка, менш шаленою. Костя приборкав у мені буревій. Правда, цей буревій час від часу давав про себе знати. Та все ж, степінь моєї шаленості значно зменшилася. У цих стосунках я багато чому навчилася. А ще більшого навчилася, після того, як ці стосунки скінчилися. Вони для мене асоціюються з домашнім затишком.. у який завжди хотілося. Я для себе відкрила новий вир стосунків між чоловіком і жінкою. Я ніколи не думала, що вони можуть бути такими світлими та солодкими. Костя став не просто чоловіком, в якого я закохалася як дівчисько та за якого хотілося заміж, а й тим, хто пробудив у мені материнство. І Костя стає минулим. І я знову звикаю до себе нової:)

Життя мене водить по колу..
Я знову відмежовуюсь від чоловіків. Мені приємне їхнє товариство. Але не більше. Ніяких стосунків. У житті змінилися сенси. Волонтерство та робота. У мені народилася нова Я. Ця нова Я має так багато сил і енергії, що я її часом боюся.
Вона хоче все ж створити Простір у рідному селі. І їй вдається. Ця нова Я з січня повертається в ГУРТ. Ця нова Я росте. І все ж внутрішня кар'єристка знову дала про себе знати. Історія моєї кар'єри - це ГУРТ. Волонтерка..контент-менеджерка, а тепер і керівнк напрямку суспільної інформації. Я впораюся.

У житті настає час пізнання себе нової. Після якого, як показує життєва практика, з'являється чоловік, який мені відкриває мене нову. І чомусь, принаймні поки, навіть не цікаво, хто він і коли це трапиться.

Життя набуває нових сенсів.

21.12.13

відкриття

Сьогодні відкрила для себе нового тата.
Виявляється, він на початку сімейного життя був зразковим чоловіком.
Прибирав, прав, прасував, готував, дарував мамі різні подарунки і постійно говорив "люблю".
На своє дн мама завжди ходила на концерт у Палац "Україна", а тато готував плов і ципля табака, а також бавився з нами..
Недаремно у моїй дитячій пам'яті закарбувалася любов до тата.
Все ж таки стосунки між чоловіком і жінкою - це не легке завдання, яке дарує нам доля.
І потрібна неабияка мудрість, щоб не дозволити їм зруйнуватися у вирі гнітючої буденності.

18.12.13

тримаюся

Сьогодні згадався сон декількамісячного тому.
Париж. Я сиділа на зеленому пагорбі і дивилася на Ейфелеву вежу.
Навіть не уявляю, чи є подібна місцина в реальному Парижі, чи це просто образ, народжений моїм підсвідомим.
Цей сон був особливим. Я відчувала сон. Відчувала щось неймовірне. Словами не описати.
Можливо, це була якась незвідана ще мною легкість.
Можливо, то був момент внутрішньої та зовнішньої волі.
Це було щось таке, що належить до категорій "тут і зараз"...
Але ні, це відчуття не належить до жодних категорій, воно поза межами будь-яких штампів, ярликів чи рамок..
Мабуть, найправильніше описати його - це не використати жодну літеру, жоден символ..
Це відчуття не належить до світу вербального..

Сьогодні мені здалося, що я знову відчула щось подібне.. або наближене..
Я спіймала це відчуття і тримаюсь за нього..
Сьогодні зрозуміла, що роблю щось вартісне.

Простір культурного дозвілля молоді потроху стає реальністю!
Сьогодні з Олесею ходили до директора школи і нам таки передають підвальчик)))
Тепер немало-небагато... Знайти гроші, вивести грибок, вентиляція, підлога, стіни, оздоблення..
Роботи купа, але кого це спинить? ;))

Вже народжується презентація Простору, яку наступного тижня презинтуємо (без тавтології ніяк) перед громадою.
І, дай Боже, серед громади знайдуться інвестори!

Тримаюся за відчуття, як за віру!
Все вдасться. Інакше ніяк!

15.12.13

Океан!

Це було неймовірно!
Не знаю, чи є на світі народ чи нація, яка відчувала коли-небуть те, що відчуваємо нині ми, українці:)
Пишаюся, що я - крапля в океані, який змінить Україну!

13.12.13

розчарування

Ціную в чоловіках мужність.
Але останнім часом вона чи то глибоко ховається, чи просто не на всіх вистачило;)
Сьогодні я розчарувалася в другові.
Вважала його мужнім.
Та ні.
Виявляється, жінки відважніші.
Ідея для жінок - це все.
Ніякі тортури не страшні, якщо боротися потрібно за ідею!

Чоловіки раціональні.
Вони все зважують з внутрішніми страхами.
Страх для них - рушійна сила.
Якщо чоловік боїться, що за ідею він може втратити принаймні щось для нього цінне, він відкладе ідею на енний план.
Цінним може бути будь-що - робота, несприйняття оточення, висміювання, власна гордість..

Жінки сильніші!
Вони боряться за ідею - національного вона характеру чи особистого.
Боряться! Незважаючи ні на що!!!

12.12.13

будні революціонера

У продовження теми "Хотів діє"..
8 грудня ми зібралися громадою Хотова і сфотографувалися з прапором України!
Наше гасло: "Хотів їде на Майдан! Пакуй, владо, чемодан"))
А ще ми всі разом заспівали гімн))
Хотів висловив свою солідарність з Майданом:)


Не дає влада померти Майдану, ввесь час підкидає сюрпризи.
То жорстоке побиття студентів, то провокації під АП, а в ніч на 11 грудня міліція штурмувала мітингувальників на Майдані.
Добре, що є Фейсбук. Зараз - це єдиний об'єктивний та оперативний ЗМІ. Так, ЗМІ.
Перекваліфікувався на час Євромайдану))

Було страшно спостерігати у моніторі за нічним штурмом.
Треба було діяти.
11 грудня іспит. Ще й не вивчений.
Але й вчити, коли таке в країні, - мувітон.
Списалися з Нікітою, вирішили, що зранку виходимо.
До нас ще й Іван долучився.

Утрьох, ніби, й спокійніше.
Поки пробиралися на Майдан (думали через Європейську, але була перекрита, зайшли через Михайлівську) вигадали ім'я нашому загону)))
НІЖ - Нікіта, Іван, Женя:)))
Гасло: "Жни владу")))

На Майдані було мєсєво - повалені біотуалети, купа сміття, спантеличені люди.
Та, не зважаючи на все, кожен щось робив.
Масове прибирання за власним бажанням.
Через півтори години Нікіта нас покинув, а ми з Ваньою почали шукати, де б ми могли бути корисні.
Ванька волонтерив там, де тре чоловіча сила, а мої руці щось ніяк не могли себе прилаштувати..
І тут відгукнулася Профспілка.
Польова кухня з середини - це щось неймовірне.
Волонтерують і професійні кулінари і ті, хто воліє просто допомогти.
Шкода, що не взяла з собою фотоапарат.
На кухні головне правило - це гігієна.
Всі, хто переступає її поріг, отримують спецформу - одноразові рукавички, фартух, шапку і маску.
Підлогу на кухні миють кожні 10 хвилин - принаймні в мене склалося таке враження.
У кухні не знають про відпочинок. Тут стільки роботи, що тільки встигай.
Але тут є чіткий розподіл праці, що значно спрощує процес.
А ще - оперативність - Макдональдс програє за усіма показниками.

Мені сподобалося волонтерувати на кухні.
Якщо комусь видається це легкою забавкою, то знайте, це не так.
Після мого чергування, біль у спині дає про себе знати ще досі.
Велике навантаження на спину. У нашому "відділенні гарячої їжі" про це говорив кожен.
Та ідея понад усе!

На іспит я все ж поїхала.
Відмітитися, щоб можна було перескласти іспит.
Тепер маю одного хвоста.
Сподіваюся, цієї ночі буде все спокійно.
Бо завтра знову іспит.
Колекціонувати хвости ніяк не хочеться.

Ввечері вже з групою з ІЖ поїхали на Майдан:)
Навіть ввечері люд працював))
Створювали барикади, розчищали сніг!
Ця праця їх робила щасливими!
І ніхто їм не платив за це ні копійки:)
Дорогою один хлопець нам скинув свої наклейки "Київ Вставай", і ми з дівчатами хутко їх пороздавали))
А Віка взагалі примудрилася відразу клеїти людям на куртки/сумки.
Нуу і без КМДА ніяк не обійшлося - новий музей в Києві відкрився 1 грудня;)


А ще я заробила 2 еврики)) З Миколою скакали на витримку - спочатку на правій, потім на лівій нозі))
Побилися об заклад на гроші, Микола сам запропонував і сам попався))

Врешті-решт я попрощалася зі своїми одногрупниками, а сама пішла блукати Майданом. Пройшлася до снігових барикад, до стели, до сцени та, нарешті, до Відкритого Університету! Молодці ті, хто ініціював цей простір на Майдані! Ще трішки поблукала і з гордістю у грудях поїхала додомцю))

Нікіта і Ванька вдень поїхали дрімати додому, а вночі приїхали варту нести))
Усміхнула смс від Нікіти: НІЖ без тебе - не НІЖ, а просто НІ. НІ, Януковичу! ;))
А, коли я без Ваньки та Нікіти на Майдані, то Януковичу просто Жопа))))

Отакі вони будні революціонера:)))

08.12.13

Хотів діє))

Сьогодні Хотів став ближче до Майдану)
100 плакатів.. де ми їх тільки не вішали)
листівки кидали в поштові скриньки)
одна бабуся запитала, хто нам за це платить)))
а ми.. ми все самі)) руці не шкодували.. мерзли... і все клеїли, і клеїли)))

Зрозуміли, що наше село далеко не свідоме. Та це нас ніяк не спиняє.
Навпаки надихає на дію. Під час плакатового "штурму" села народжувалися ідеї, які обов'язково будуть втілені!

Я і Олеська


Маруська та Влад


Плакатик. Ідея сплагіачена. Але творіння моє:))


Слава Україні!

06.12.13

глобальне оновлення

Дві теми, які нині ніяк не полишають мої думки - Україна та кохання.
І нарешті, сподіваюся, в моїй голові визріло раціональне зерно))

Україна.
Сьогодні Інтернетом гуляє купа планів дій аля Україна моєї мрії, Оновлена Україна і тому подібне.
Це підтверджує той факт, що зараз панує в країні піднесений настрій, люди готові діяти, змінювати систему і, маю надію, змінюватися.
Зараз Україна - досить живий організм, який можна, при правильному підході, ліпити і виліплювати.
Ага... зерно - зараз для України настав той довгоочікуваний момент переходу на новий якісний рівень, який не потрібно провтикати! Сподіваюся, це розуміє кожен і кожен розуміє рівень своєї відповідальності зараз. Я розумію. Амінь!

Кохання.
Зрозуміла, що кохання з'явиться лиш тоді, коли для нього є місце.
Зрозуміла, що я ніяк не можу відпустити два роки свого життя.
Мабуть, я вже в соте це розумію, а толку - нуль.
Місце з'явиться лиш тоді, коли я сама його звільню.
Звільнити - це діяти.
Все, що до сьогодні я робила, - це що завгодно, тільки не діяла.
Я плекала, вірила, не втрачала надію, обмірковувала, змінювалася...
Я знаю, що мені легше було б діяти, якби я була телепатом (що апріорі неможливо) або щиро поговорила з Костьою.
Але я не зможу нічого сказати. Для цього, як мінімум потрібна сміливість.
У мене вона в дефіциті.
Також я боюся звільнити це місце.
Знову ж таки повертаюся до плекання, віри, надії..
Одним словом, всі ці місяці я була дурою.
Я сама себе обманювала.
Може, й нині обманюю... хз.
Але принаймні сьогодні я вперше складаю свій план дій по звільненню місця.
Це щось схоже на плани аля Оновлена Україна...) тільки замість України, моє серце.
І хай поки нема кохання. Але принаймні я спробую навести лад у своїй душі.
Що, думки, почнімо з Вас? Треба ж застосовувати знання, отримані на ретриті з йоги.
Контроль думок - вимога №1 ;)
Відмова від солодощів виявилася реальною. Тож відмовитися від думок про минуле - ще один із, сподіваюся, вдалих експериментів)
На старт! Увага! Руш!

писи. Сподіваюся, ми з Україною швидко оновимося:))


05.12.13

Земле моя, мені сили дай! Перемогти у смертельному герці!

Сьогодні стало дуже страшно. Я не хочу, щоби в Україні повторювалися події, де Беркут безжально б'є людей..
Мені страшно уявити, що таке можуть пережити близькі мені люди.. можу пережити таке я..
Мені страшно уявити, що так просто можуть зникати люди.. Боже, аби вони були живі та зараз десь на майдані грілися біля вогнища!
Мені страшно уявити, що може бути з ураїнцями, якщо Майлан здасться, втратить надію.. Репресії. Я не хочу репресій!
Сльози ледь стримуються.
Зараз якніколи кожен українець має бути сильним.
Вчора переписувалася з одногрупником Юрком. Він зневірився.
Сказав, що не бачить сенсу ходити на Майдан.
Вчора я теж втратила цей сенс.
Але Юрку не зізналася. Почала шукати сенси і таки знайшла.
Він написав, що завів зі мною про це мову, бо вирішив, що, можливо, я його переконаю, що не все ще втрачено.
Надіюся, що переконала:)
Принаймні спитаюся завтра на парах, чи ходив Юрко на Майдан.

Зрозуміла, що перемога Майдану залежить від кожного з нас.
Не важливо, який вклад ми зробимо - більший чи менший. Головне, його робити. І вірити. Вірити в краще.

А тепер про сьогодні))

Сьогодні ми з Олесьою роздавали листівки на ВДНГ. Дяка Олесі - надрукувала:))
Закликали виходити на Майдан))
Траплялися різні люди)) та все ж відчквається турбота у кожному погляді.

А ще я вперше чистила відразу 5 кг картоплі:)
Більше б просто фізично не донесла))
Ще й вийшов казус. Спеціально зателефонувала на майданівську кухню та запитала, чи потреба актуальна.
Приїхала. Довго думала, де ж та майданівська кухня.
Побачила чавун неподалік від Стели, біля якого насипали гаряченького.
Як потім дізналися, то був куліш.
Чоловік, який керував кухнею, сказав, що їм не потрібна картопля. Мені аж сумно стало.
Потім підійшов хлопець на ім"я Юлій. Обійняв і каже, нам тепло тут потрібне)))
Я трішки знітилася і сказала, що послуги обігрівача не надаю))
Він не образися.
Та мені, подумалося. Справді цим людям нині не вистачає тепла. Вони далеко від домівки.
Мерзнуть. У дуже не комфортних умовах. Сподіваються. Втрачають надію. І знову сподіваються.
І в обіймах немає ж нічого поганого. Наступного разу дозволю обіймати)))
Юлій видався чемним і запропонував допомогти з картоплею.
Порізаній картоплі зраділи під Стелою)) Приємно))

А потім ми з Олесею прогулялися наметовим містечком, зайшли на екскурсію до КМДА.
Емоції різні. Вразило, що навіть у КМДА люди моляться:)
Не може наш народ без віри)))
На зміну Олесі прийшла Леся:)
Леся прийшла з чаєм і цукерками)
Пригощали тих, хто змерз)))

А тепер я дома)
Хочеться плакати. Але не можна.
Завтра бігом складати іспит і на Майдан.

І, взагалі, СВІЙ НА СВОГО НЕ ЗДІЙМЕ РУКУ!!!


30.11.13

Господи, бережи кожного і хай буде все мирно!

Події сьогоднішньої ночі не стримують сльози і викликають жах.
Збираюся на Михайлівську. Не знаю, що буде там. Готуюся до найгірших сценаріїв, але вірю в краще.
Господи, бережи кожного і хай буде все мирно!
Україно, прокинься!

27.11.13

#євромайдан

#євромайдан - це "чума" 2013 року.
Вона розповсюджується по всьому світу з неабиякою швидкістю!
46 міст 22 країни світу!!!
Дякую, Україно, за піднесення, яке вирує вже шостий день!

#ЄвроМайдан Нью-Йорк


#ЄвроМайдан Лондон


#ЄвроМайдан Індія


#ЄвроМайдан Франкфурт-на-Майні


#ЄвроМайдан Відень


#ЄвроМайдан Луцьк


#ЄвроМайдан Київ

22.11.13

молитва

Я вірю в українців, вірю в Україну!
Дощ - це стихія Води!
Вона символізує очищення від усього нечистого!
Єаромайдани - це шанс українців вибороти щось краще, ніж є тепер.
Господи, хай Україна підпише Асоціацію з ЄС цьогоріч!

16.11.13

сповідь

Мені справді болить. Знаю, що мене ніхто не зрозуміє. Натягую маску, кажу, що все гаразд і сміюся як ніколи.
А в середині все щемить.
Часом вдається обманути саму себе. І я щаслива як ніколи. Ця мить триває недовго. На жаль.
Мені частіше хочеться плакати. Стримуюся з усієї сили. І плачу.
Мабуть, мені треба усамітнитися в якомусь незнайомому місті.
Втекти від думок і від самої себе.
Та жодне місто на мене не чекає.
Я справді стомилася.
І не знаю, як цьому зарадити.

2:0

І приснився мені сон три дні тому. І побачила я в ньому гру нашої збірної зі збірною Франції. І побачила результат матчу 2:0.
Так і сталося)

А загалом сьогоднішній день був приємним не тільки перемогою нашої збірної))

Сьогодні для мене стало дебютом з написання грантових заявок))
Сподіваюся, мій проектик пройде))) Відправляти за 15 хвилин до дедлайну - це, звісно, на удачу. І не інакше)) Тримаю кулачки)

А ще я ще досі кахикаю. Тому "глубінная кнопка чєсності" ніфіга не спрацювала.

15.11.13

трішки Вів'єн... трішки смутку

Сьогодні було таким затишним... І лиш від однієї композиції віє смутком. До сліз.

Нова, але вже улюблена композиція Vivienne Mort)


Ти забув про мене
Як забувають зимою осінь
Як забувають про перші сльози
За рік, за два

Забув про мене
Ми не потонемо на одинці
Та ми лишились на тому ж місці
Зніми цей кадр

Друже, знаєш
Так самотьно, що порадиш?
Може колись зайдеш?

Ти забув про мене
Я погубила твої телефони
Це трохи схоже на перепони
А втім ти ж сам
Забув про мене
Як забувають уявних друзів
Ти будеш спати а я наснюся
Я тут, я там

Друже, знаєш
Так самотьно, що порадиш?
Може колись зайдеш?

Ти забув про все
Ти про се забув

Ти, ти забув
Про мене забув
За рік, за два
Ти забув

Забув, забув, забув, забув
Ти забув, ти забув, ааа, ти мене забув

Ти про мене забув,
Ти про мене забув..

14.11.13

думки

От люблю я потрапляти на думки людей, які співзвучні з моїми.
І хай я ще не повністю навчилася "не прикипати душею", та я завжди вдячна:)

Даніела Заюшкіна- солістка Vivienne Mort:
Якщо ти намагаєшся когось втримати, він так або інакше від тебе піде. Це прив'язки, і їх не мусить бути. Якщо мені захочеться - я припиню займатись музикою, це — так само, як ти розстаєшся з кимось. Не можна прикипати душею.
Звичайна філософія християнства: не можна прив'язуватися! Загалом, це легко відчувається у побуті, ось розбилась твоя улюблена чашка і ти можеш плакати більше, аніж за людьми, що загинули при землетрусі. Бо ти прив'язався до неї, твоя емоція сильніша в цей момент. Тому не треба нікого втримувати, живіть так, аби ні за ким не скучати. Люди приходять, я їм дуже вдячна, вони всі дуже хороші.

різне по різному

Так кумедно...
Ще до сесії 2 тижні з хвостом, а група вже в передчутті - панікуємо))
У розкладі предмети та викладачі, яких ми нууу ніяк вже не думали "зустріти" на 5 курсі..
Привіт іспит із зарубіжної літератури (вже вдруге? хм..) та залік із Радчик (сюрпрайз ще той)..

Але цю сесію я чекаю якось по-особливому. Мабуть, вже трішки встигла скучити за базіканням в столовці, безсонними ночами, за шаленим ритмом і, звісно, за Ангелінкою та Олегом. Правда, Ангелінка бере академку, доведеться мені самотужки відбиватися від Олегового потоку жартів аля "Валєрчік"))))

ще досі кахикаю. натиснула свою "глубінную кнопку чєснасті" і зрозуміла причину)) ах, так... на одному тренінгу одна Раєчка намолола нам купу брєду, та одна думка з її уст промайнула розумна. Будь-яка хвороба часто пов"язана з нашим бажанням захворіти. Підсвідомо нам хочеться відпочити, чи щоб нас пожаліли, чи не хочеться виконувати якогось завдання, яке просто ТРЕБА зробити та інший букет причин. І, щоб зрозуміти, в чому причина, треба натиснути свою "глубінную кнопку чєснасті")))) Але, де вона і куди натискати ми так і не зрозуміли :)) та то пусне, головне - усвідомити та зізнатися собі чесно...

Зізнаюся. За мною тягнеться недороблена стаття. Я її вже давно написала, відправила, редактору все сподобалося. І я, кагбе, віджила тим моментом і тут, як сніг з неба, звалився лист.. Або зацензурять один момент у статті, або треба його розжувати.. Я вибрала, звісно, варіант намбер ту. Ми нє іщім льогкіх путєй, а зря. І от нині заради експерименту, спробую розжувати той момент і відправити матеріал. Хто зна.. Мо, за ніч станеться чудо і я на ранок буду как агурчік?)))

Пішла.

Амінь.

12.11.13

монстри наступають

13. Яке миле число. Саме стільки днів я живу без солодощів.
І подумати не могла.
А дома, як на зло, звідкілясь беруться різні пєчєнька, тістечка, шоколадки...))
Я задовільняюся їхнім запахом, ехкаю, стискаю зуби, кажу: "Женя, ні!" і таки діє гг))))
я - маладєц)))

11.11.13

банка моментів

Надибала гарну ідею на теренах Інтернету.
Але трішки її переробила.
Отже, перероблена версія:)
Змайструю собі банку на кшталт цієї і кидатиму туди писульки про приємні моменти, що відбудуться в 2014 році.
А в перший день 2015 року прочитаю про радісні хвилинки))


вартісне

Останні дні якісь не дуже веселі.
Сидіти дома - не моє.
А доводиться.
В суботу пішла на англійську, під виглядом, що я вже видужала, і приїхала геть хвора.
Сьогодні в лікарні знову понавиписували всякої хімії.
Хімії - ні. Травкам - так.
Пообіцяла собі нікуди на цьому тижні не вибиратися, поки точно не видужаю.
Хоч і напланувала. Але треба пересидіти.
Маю видужати до 14 листопада!!! На мене чекає пронизлива Vivienne Mort:)))
Нууу і як не крути, на неї я точно побіжу))))

Вчора переглядала фільм "Чесна куртизанка". Біографічна стрічка, правда, з присмаком домислу, про Вероніку Франко - венеціанську куртизанку доби Відродження. Неймовірно гарна історія, неймовірно сильна жінка, неймовірно сильне кохання. І все ж мені не можна дивитися фільми про любов, я пускаю сльозу..

Сидячи дома, дійшла висновку, що все ж і я належу до тих людей, в яких життя пропливає в режимі "автомат", усвідомленого мало.
Треба з цим щось робити.
І не розраховувати на завтра. Бо є лиш сьогодні. І його потрібно проживати на повну. Робити сьогодні справді вартісним. Не для світу, а, в першу чергу, для себе.

08.11.13

Щось із не виданого:)

Я довго вдивлялася в тінь і, нарешті, побачила в ній світло, яке пахло ним.
На смак світло було гірким, як чорний шоколад із тієї потріпаної роками крамнички на розі нашої вулиці.
Захотілося шоколаду.
Навпомацки знайшла якогось світра, натягнула на оголене тіло. З підлоги підняла джинси, які в пориві істерики полетіли в напрямку вітру, який розбушувався посеред ночі. Кеди стояли на місці. Встрибнувши в них, вибігла на вулицю.

Забувши про першопочаткове бажання, звернула не туди і з кожним кроком крамничка з гірким шоколадом віддалялися від мене.

Усередині було порожньо. Як в душі, так і в шлунку.
Якщо перше викликало смуток перемішаний з гнівом, то інше про себе нагадувало лише бульками, які час від часу вигукували з животика.

Стало себе шкода. Приземлилася на лавку. Приземлення було не вдалим. Осліплена порожнечею, всілася на лавку, на якій ледь помітно виднівся папірець із написом "Не сідати. Пофарбовано". Дякую. Ні, щоб зробити звукове попередження. Та не в нашій країні, в якій громадянин і півкопійки не вартий. Згадалася нещодавно прочитана стаття в просторах Інтернету про позитивне мислення. І я відразу перестала подумки ненавидіти всіх і вся причетних до цього папірця, до пофарбованої лавки, до сморіду зі смітника, до народження бидлоти, яка навпроти блювала сємками. Вдихнула ковток, другий смердючого повітря і уявила, як пасуватимуть зелені смужки моїм штаням та кофтинці. І як все це не дуже пасуватиме мені.

Позитивне мислення не прижилося в моїй голові. І я знову занурилася у порожнечу. Паскудно. У ній було паскудно. Я народжувала нову філософію свого життя, але вона не могла справитися зі штормом моєї порожнечі та тонула. Так само й тонуло в ній моє теперішнє та майбутнє.

Банально поверталася до минулого. Мріяла про смс, які так і лишилися ненаписані та неотримані. Про нас, які так і не склеїлись до купи. Мріяла. І за це себе ненавиділа. Та не могла інакше. Не вистачало ні сили, ні волі, ні сили волі.

Стемніло. Про гіркий шоколад так і не згадала, бо гіркоти було й так удосталь. Нехотя поплелася додому самотніми вулицями з самотньою собою до самотнього будинку. Переступила поріг своєї самотньої кімнати і абияк впала на самотнє ліжко. Так і не відпустивши порожнечу, заснула з надією побачити світанок.

03.11.13

Осінь на дотик

Ця осінь мене змінила і продовжує змінювати..
Цікаво спостерігати за собою :)
За собою, за своїми думками, діями, рухами..
Цікаво ставити перед собою завдання і намагатися їх досягати:)
Ось з Лєнцьою та Наташою маємо протриматися до 1 грудня без шоколаду, цукерок, печива та тортиків. З усього арсеналу можна лиш сухарики. Відчуваю, я їх вже скоро зненавиджу)))
Але я тримаюся. Перший день без ласощів проходить успішно))

Та не про це..
Про мене і мої зміни. Про осінь.
У цій осені було багато всього.
Я відкрила для себе багато таєн жіночності. Тут варто сказати, коли учень готовий, до нього приходить вчитель.
Щось подібне й у моєму випадку:)
Ця тема мене постійно прислідувала, остаточно я зрозуміла, яку інформацію в мої мізки хоче "впихнути" світ, коли посеред лісу в пізній час я говорила з Інною (у свої 34 роки вона вся сяє). Це був переломний момент. Коли інформація перестає бути просто інформацією, а починає ставати стилем життя. І нехай крок за кроком, але це краще, ніж нічого. Від простого до складного - шлях йоги. І мій шлях.

О! Так! Йога. Про неї я думаю щодня. Інформація мене переслідує. Але вона ще не стала стилем життя. Може, це той випадок, коли варто просто почати займатися? Вже з завтра? Я спробую. Спробую спробувати:) (Чи, можливо, все ж таки учень ще не готовий? І тому поруч немає вчителя? ;))

Англійська. Я знову її вчу. Але вже в інший спосіб. Ми з Таньою народили дивну суміш "ГСД+навчальний гурток "Англійська для тебе"))
Нас четверо, що вічно вчимося)) Може, на цей раз все-таки англійська нам усміхнеться?)))

А ще я практикую 6 секунд від Євгена Чернецького, в якого брала інтерв"ю про дитячу йогу:
"Викладаючи йогу, я ставлю перед собою ціль – привнести в життя дитини нову звичку. Сучасні діти дуже зайняті (школа, 500 гуртків, домашнє завдання…), і в них справді не вистачає часу на йогу. І тому перше домашнє завдання, яке я їм задаю, займає близько 6 секунд. Вони його роблять протягом одного тижня.
Я вірю, що думки матеріальні. Наша свідомість краще запам’ятовує початок і кінець. Спостерігаючи за життям, спілкуючись з людьми, я помітив, що, прокидаючись, перше, що ми починаємо робити – це думати. Тому завдання полягає в тому, що перш ніж розплющити очі, вони повинні подумати, що сьогодні буде гарний день. Це займає 3 секунди. А ввечері, коли лягають спати, – подумати, що сьогодні був гарний день. Все разом займає 6 секунд. Діти вчаться позитивно мислити, на свідомому рівні програмують реальність і простір".

А ще ця осінь неймовірно приємна на дотик. По-своєму тепла, по-своєму прохолодна та вітряна. Але така приємна.


29.10.13

про все і ні про що

Фізичне тіло відчуває перевтому.
Якось так останнім часом складається, що мої дні перенасичені зустрічами, подіями, інформацією, думками, людьми врешті-решт... Все це до купи приносить не лише внутрішнє задоволення, а й виснаження... Я не жаліюся, нє.

Насправді мені подобається, що мої дні наповнені різними змістами, а не валянням у ліжку... Хоча я не заперечую, що так і прагну повалятися по-довше)))

Завтра наша ініціативна група нарешті йде до голови сільради. Сподіваюся, наша Концепція Простору культурного дозвілля молоді Хотова надихне МГ, і він нам із превеликим задоволенням передасть в експлуатацію підвальчик. І мене навіть не лякає грибок, який завівся там, і те, що приміщення потребує капітального ремонту... То фігня все. Головне отримати ті чотири стіни))) Завтра покаже, але сьогодні я себе на це налаштовую. Нам вдасться!

А ще завтра, дуже вірю, що з Сашком та Остапом ми все ж зберемо до купи нашу ідею. І, якщо нам вдасться отримати на неї фінансування - буде чудово. Не вдасться - будемо думати бюджетні варіанти. Ідея витає в голові чудова. І вона заслуговує на життя.

Так багато треба встигнути зробити, поки триває 2013... Скільки запланованого... І все - пріоритет.

А ще життя дуже непередбачуване... Читаю книгу Робіна Шарма "Восемь ритуалов для руководителей с перспективным видением"... Знадобиться!!! Адже чекає на мене роль керівника з 1 січня, і разом з нею - веселі та продуктивні (я дуже в це свято вірю) робочі будні. Хоча я знаю, що роботи буде "више криши", але мене гріє думка про вільний графік)))) головне - оптимізувати так свою роботу та роботу команди, щоби вільному графіку знайшлося місце)))

Життя змінює напрям. Скільки всього на моїх плечах, що часом думається "Навіщо?". Але життя в соціумі просто змушує тебе за бажанням чи в супереч нього підкорятися його законам. А так добре на безлюдному острові... Я там буваю лиш думками.. Також добре бути в мріях. У мріях я дозволяю собі слабкості, у мріях мені є кому виплакатися - навіть просто без причини. Радіти я можу з усіма. Плакатися можу лише тут. І то на відсотків 20.

А ще накрився мій ноут. Полетів вінчестер. Сподіваюся, Жмен почаклує і вдасться хоча б відновити фото - ймровірність, каже, мала. Буде сумно. Але ж я, таки знову, сподіваюся на краще.

Щось я давно не писала, і настрочила огогошеньки))

Я живу. Вже вкотре.



21.10.13

Записки українського самашедшого

Недаремно до моїх рук потрапила ця книга. Чомусь я скептично ставилася до публіцистичного твору Ліни Костенко.
А ось нині вчитуюся в кожне слово. Стільки влучних фраз, які витали і в моїй голові, але ніяк не набирали вербальних форм.
Цей запис буде живим доти, доки я не дочитаю "Записки..."

п.с. (від 29.10.13) Зараз двояке відчуття про твір. Трішки напружує, бо просочений тим образом життя, який міфічно, стереотипно прижився в головах багатьох. А я знаю, що не все так фігово:) Пєчаль, що все менше зустрічається перлів.

Невеличкий цитатник:

Мудрість мужчини — промовчати, коли говорять стихії.

Читав колись у Ромена Роллана: «Безумна пристрасть змінилася безумною ніжністю». А в мене вдячністю. Ніжністю теж, але найперше вдячністю. Це жінка, про яку мрієш, навіть якщо вона вже твоя.

Я завжди був нормальною людиною. Радше меланхоліком, ніж флегматиком. Раціо в мені явно переважало, поки не зустрів свою майбутню дружину. Тоді на деякий час взяло гору емоціо, а тепер вже не знаю. Зрештою, дружина в мене розумна й красива, упадальників біля неї не бракувало, і якби зі мною щось не так, то вона вибрала б не мене.

...реклами тепер більше, як дорожніх знаків, то колись був Ленін на кожному перехресті, а тепер тампакси й снікерси, шоколад "Корона" й презервативи "Дюрекс".

Сиділи колись за залізною завісою, ловили кожну вісточку зі світу, — інформація була нашою здобиччю. Тепер ми — здобич інформації.

Звичайно ж, Гоголь - це російський письменник, але це - український геній.

На моїх очах зникає жінка, красива-прекрасива жінка. От гляну на неї - вона прекрасна. Торкнуся до неї - вона магніт. Але втомлена жінка під вечір - це вже ступа. А коли ще й задубіла в роздратуванні, тоце вже ціла меґера.

Дві людини взаємно мають творити одна одну.

Добре людям, які пробігають повз факти. А я проходжу крізь них.

Кожен тобі сипле в голову своє сміття.

Зкономірно. Коли починається смерть культури, настає культура смерті.




20.10.13

трішки мене

Буває ж так, що слухаєш пісню, слова якої відгукуються в кожній твоїй клітинці.
Do you love me,
Do you hate me,
Do you wanna believe me,
Do you think that you don't need me
Do you wanna deceive me

19.10.13

проґавила

"Все, що не робиться, робиться на краще", - ця фраза ледь не дефіз мого життя.
Я справді рідко жалкую про те, що сталося, що зробила чи не зробила, що накоїла. Адже, я вперто вірю, що наше життя - це проекція найкращого з варіантів, який би міг трапитися.

А от сьогодні я жалкую. Жалкую, що не сходила на концерт Сержа Танкяна в Києві.
Його творчість - це частина мого життя. Пам"ятаю, як в студентські роки годинами завантажувала на свій моб його пісні, а потім довго-довго слухала. Слухала всюди. Слухала на парах, дорогою від 8 корпусу до 1, під ковдрою, в маршрутці... Надокучала своїм одногрупникам, умикаючи гучність на мобі та, переконуючи їх, що ця мелодія, ці слова, цей голос - це пік геніальності... "Empty Walls" протягом довгого часу вірно мене будила щоранку. І хай я не завжди прокидалася вчасно, але розплющувати очі під вокал Сержа було завжди в радість.

Пам"ятаю, в далекому 2010 ми з Сержиком прогулювалися Варшавою.. Я побачила білборд із анонсом концерту Сержа. Тоді я засмутилася, що Серж Танкян не дає концертів в Україні.. І з тих пір у моєму серці зародилася маленька мрія - побувати на концерті пронизливого, щирого, запального і водночас стриманого вірмено-американця.. Я не знаю, як я проґавила цю можливість.. Але проґавила(

Не здійснила свою мрію, яка була за півкроку... І ось я дивлюся на сивину Сержа на моніторі свого ноута і пробирає смуток.. Залишається вірити, що це не єдиний концерт в Україні і Серж ше до нас заїде..

Бляха, ВІН - крутий!



Джентльмен от искусства - влучно про Сержа Танкяна

18.10.13

юхууууу

Вчора було багато вина, смачнючий плов, щирий сміх, збите коліно, посиденьки на березі ставка до 3 ранку, придуркуваті фото, кусючий кіт, Сашко та Катеринка та сідр, який вже не ліз і не дарма))))))
Сьогодні був пізній важкий ранок, таксі додому, ДАІ, дві години денного сну, Тетянка та Маріамця і "8 кроків танго" - неймовірна вистава. 
Взагалі цей тиждень приніс багато радості:)
юхууууу)))

13.10.13

Поговорили:)

Я просто не могла цього не зберегти:)
Для історії... На довгу пам'ять :)

А я гадала, що одна з найбільших проблем українського суспільства, - корупція:)

  • Друзі-кияни, агов! Інформація для тих, хто хоче навчитись розмовляти українською! Скоро в Києві розпочнуться лекції з української мови! Спитаєте яка вартість? А ніяка! Курси є абсолютно безкоштовними! Просто подякуєте при нагоді пану Олесю Донію, бо він є ініціатором цієї доброї справи!
    • Veronika Ergasheva та 6 іншим іншим користувачам це сподобалось.
    • Jmenka Kravchenko безкоштовна реклама Донія..
    • Veronika Ergasheva Я ні до яких Доніїв не дочитувала слава Богу))))
      Яка різниця взагалі! Це ж чудова ідея)))
    • Oleksandr Doniy ну, то придумайте і організуйте таке самостійно. От і обійдетеся без Донія :)))))
    • Jmenka Kravchenko добра справа зараховується як +1 до карми тільки у випалку, коли ніхто не знає автора доброї справи:)
      А ось прості громадяни організовують таке самостійно і без Донія:http://www.gurt.org.ua/interviews/18595/
      www.gurt.org.ua
      Щотижневий Український розмовний клуб діє в Донецьку з грудня 2012 року. За декі...Показати більше...
    • Oleksandr Doniy to Jmenka Kravchenko: а я це зініціював не для себе(типу-для карми своєї,тю,), а для того, щоб більше українських громадян опанували українську мову. Бо мав аналогічну проблему, і знаю як важливо,щоб існувало толерантне середовище, яке не кпинитиме з мовних помилок. Тож ми вже запустили курси в Житомирі, Кіровограді, Кременчуці, Калуші,Луганську,Херсоні. На черзі-Київ, Севастополь,Черкаси,Вінниця,Суми. Далі теж підемо. Заклик я до створення таких курсів зробив якраз ще торік. І статтю на цю тему написав. І перші курси тоді вже були в Києві, Луганську, Херсоні. І в інших містах наш заклик почули. А цього року ми розширюємо мережу.От , до речі, сайт:https://www.facebook.com/.../1401370693423622... P.S. А з задрістю(під різними соусами) я стикаюсь постійно.Щоб позитивного не зробив,знайдуться люди, які заздритимуть і казатимуть ,що "все не так". Ну, то заздріть і критикуйтк далі. А я-робитиму. От в цьому і різниця між нами :)))
      Основна мета проведення безкоштовних курсів української мови – підвищення загаль...Показати більше...
      Сторінка: 645 вподобали це.
    • Jmenka Kravchenko Ви мене не знаєте і в заздрості звинувачуєте:)
      Правильно, не заради карми, а заради піару:)
      Зайшла на сайт, а він так і кричить: "Вчіть українську!":
      1) У Луганську за підтримки депутата Луганської міської ради Ігоря Ліскі 28 вересня відбудуться перші
      лекції з української мови в рамках проекту «Безкоштовні курси української мови». 
      2) У Калуші за підтримки депутата міської ради Олега Нижника стартував проект «Безкоштовні курси української мови». Курси розпочнуться вже 1 жовтня.
    • Oleksandr Doniy to Jmenka Kravchenko: я вже написав: різниця між нами,що я придумиваю і роблю, а Ви-лише критикуєте. Ми(Всеукраїнський комітет захисту української мови) знаходимо організаторів по всій Україні,хто би реалізовував нашу концепцію. Приховувати,хто це робить, і не доцільно, і не раціонально. Вчіться не задрити цим людям, а будьте вдячниою. Може колись зрозумієте,що заздрість-одна з найбільших проблем українського суспільства. P.S. На цьому дискусія(зі свого боку) припиняю, бо вона нераціональна. Не подабається наша ініціатива-і далі критикуйте. І далі нічого не робіть. А я і далі робитиму. Бо ініціюю добрі справи. І вони об'єднують добрих людей. У Вас інший настрій.Це Ваше право. Робіть те ,що вважаєте за потрібне. А я продовжуватиму робити,те що роблю.Більше не писатиму Вам.
    • Jmenka Kravchenko Я б Вам могла провести детальний аналіз, чому ці курси - це на 99% піар, а на 1% - досягнення "бажаної" мети (щоб громадяни опанували мову). Але так як Ви не бажаєте продовжувати дискусію, яку й самі розпочали, не стану витрачати свій час. До того ж, Ви самі все прекрасно знаєте.
      Сподіваюся, Ви не надірвали горло)) 
      Бажаю Вам побільше добрих справ, які служитимуть для справді розквіту нашої країни, а не для розквіту окремих особистостей!
    • Jmenka Kravchenko