А ось нині вчитуюся в кожне слово. Стільки влучних фраз, які витали і в моїй голові, але ніяк не набирали вербальних форм.
Цей запис буде живим доти, доки я не дочитаю "Записки..."
п.с. (від 29.10.13) Зараз двояке відчуття про твір. Трішки напружує, бо просочений тим образом життя, який міфічно, стереотипно прижився в головах багатьох. А я знаю, що не все так фігово:) Пєчаль, що все менше зустрічається перлів.
Невеличкий цитатник:
Мудрість мужчини — промовчати, коли говорять стихії.
Читав колись у Ромена Роллана: «Безумна пристрасть змінилася безумною ніжністю». А в мене вдячністю. Ніжністю теж, але найперше вдячністю. Це жінка, про яку мрієш, навіть якщо вона вже твоя.
Я завжди був нормальною людиною. Радше меланхоліком, ніж флегматиком. Раціо в мені явно переважало, поки не зустрів свою майбутню дружину. Тоді на деякий час взяло гору емоціо, а тепер вже не знаю. Зрештою, дружина в мене розумна й красива, упадальників біля неї не бракувало, і якби зі мною щось не так, то вона вибрала б не мене.
...реклами тепер більше, як дорожніх знаків, то колись був Ленін на кожному перехресті, а тепер тампакси й снікерси, шоколад "Корона" й презервативи "Дюрекс".
Сиділи колись за залізною завісою, ловили кожну вісточку зі світу, — інформація була нашою здобиччю. Тепер ми — здобич інформації.
Звичайно ж, Гоголь - це російський письменник, але це - український геній.
На моїх очах зникає жінка, красива-прекрасива жінка. От гляну на неї - вона прекрасна. Торкнуся до неї - вона магніт. Але втомлена жінка під вечір - це вже ступа. А коли ще й задубіла в роздратуванні, тоце вже ціла меґера.
Дві людини взаємно мають творити одна одну.
Добре людям, які пробігають повз факти. А я проходжу крізь них.
Кожен тобі сипле в голову своє сміття.
Зкономірно. Коли починається смерть культури, настає культура смерті.
Немає коментарів:
Дописати коментар