такоє

Щось мій блог перетворився на плаксиву херню. 

Іншими словами не заміниш.

Та, що поробиш, коли це плаксиве все то тліє в мені, то розпалюється, то знову тліє... Але, якогось дітька, ніяк не згасне.

Пєчаль.

І от у фейсбук-стрічці на мої очі натрапила фраза: "Мужчина никогда не отпустит ту, которая ему дорога. И никогда не даст ей уйти… Остальное - пустые слова".

І, мабуть, у цьому й є вся правда, у якій я сама собі боюся зізнатися. Не кохав. Крапка. 

Сподіваюся, ця фраза згасить у мені все плаксиве.

Сподіваюся і вірю.