про все і ні про що

Фізичне тіло відчуває перевтому.
Якось так останнім часом складається, що мої дні перенасичені зустрічами, подіями, інформацією, думками, людьми врешті-решт... Все це до купи приносить не лише внутрішнє задоволення, а й виснаження... Я не жаліюся, нє.

Насправді мені подобається, що мої дні наповнені різними змістами, а не валянням у ліжку... Хоча я не заперечую, що так і прагну повалятися по-довше)))

Завтра наша ініціативна група нарешті йде до голови сільради. Сподіваюся, наша Концепція Простору культурного дозвілля молоді Хотова надихне МГ, і він нам із превеликим задоволенням передасть в експлуатацію підвальчик. І мене навіть не лякає грибок, який завівся там, і те, що приміщення потребує капітального ремонту... То фігня все. Головне отримати ті чотири стіни))) Завтра покаже, але сьогодні я себе на це налаштовую. Нам вдасться!

А ще завтра, дуже вірю, що з Сашком та Остапом ми все ж зберемо до купи нашу ідею. І, якщо нам вдасться отримати на неї фінансування - буде чудово. Не вдасться - будемо думати бюджетні варіанти. Ідея витає в голові чудова. І вона заслуговує на життя.

Так багато треба встигнути зробити, поки триває 2013... Скільки запланованого... І все - пріоритет.

А ще життя дуже непередбачуване... Читаю книгу Робіна Шарма "Восемь ритуалов для руководителей с перспективным видением"... Знадобиться!!! Адже чекає на мене роль керівника з 1 січня, і разом з нею - веселі та продуктивні (я дуже в це свято вірю) робочі будні. Хоча я знаю, що роботи буде "више криши", але мене гріє думка про вільний графік)))) головне - оптимізувати так свою роботу та роботу команди, щоби вільному графіку знайшлося місце)))

Життя змінює напрям. Скільки всього на моїх плечах, що часом думається "Навіщо?". Але життя в соціумі просто змушує тебе за бажанням чи в супереч нього підкорятися його законам. А так добре на безлюдному острові... Я там буваю лиш думками.. Також добре бути в мріях. У мріях я дозволяю собі слабкості, у мріях мені є кому виплакатися - навіть просто без причини. Радіти я можу з усіма. Плакатися можу лише тут. І то на відсотків 20.

А ще накрився мій ноут. Полетів вінчестер. Сподіваюся, Жмен почаклує і вдасться хоча б відновити фото - ймровірність, каже, мала. Буде сумно. Але ж я, таки знову, сподіваюся на краще.

Щось я давно не писала, і настрочила огогошеньки))

Я живу. Вже вкотре.