без адреси:)

Часом мені здається, що я не належу цій планеті.. та що там планеті... я не належу навіть Галактиці))
безпланетна істота(аби не безхребетна), яка набрала форм із невідомо яких атомів (надіюся, вони різнокольорові)... і невідомо чому її заслали у цей простір під назвою "Земля"...
часом я дивлюся на людей, і мені стає боляче за них... вони не вміють усміхатися і радіти... не вміють бути щирими.. не вміють насолоджуватися... а вміють лишень гнатися за матеріальними субстанціями.. таким чином, створючи цілу низку проблем буття...
проблеми... проблеми...
живіть;) а не пірнайте у проблеми:)
я можу бути для вас гуру хє-хє))
звертайтеся:)))

Love is...

Я малювала тебе у думках, уяві, на папері, запиленій підлозі, зазимлених та вологих вікнах... Вирізала тебе із кольорового паперу, з шовкової тканини, зі своїх думок та уяви... Але ти все ж лишався моєю вигадкою та фантазією..Хоча був таким близьким..особливо у ті миті, коли ми вдивлялися у відзеркалення зірок у водоймах.. я сміялася..але у відповідь лунав лиш відголос...Я тебе не могла відчувати...і мені ставало сумно..
А ось сьогодні ти став реальністю...ідентичний тим малюнкам та чоловічкам, яких я порозклеювала на стелі, шафі, стінах... Ти ожив... Але ми на різних кінцях відрізка... Ти був вигадкою, та ми були поруч... Ти став дійсністю..та віддалився.. І ось, з цієї миті, я перестала малювати...та стала до болю сентиментальною..

П.С. Сьогодні надибала в магазинчику жваники Love is... На смак жахливі, та фантики, як з дитинства)

лох - ета судьба...

і пачіму я нє магу сказать єму, шо он кагбе мнє дораг... патамуша жду, шоби он мнє ета сказал... умрьом і нє услишєм..

Хронологія подій..))

Трішки розповім про рік 2011:)

Святкувала, як завжди, дома)) не уявляю себе у свято Нового року за межами своєї квартири)) промова Віктора Федоровича (ЙоПт, тааак я її слухала, цікавість вище всього, у даному випадку), бій курантів, вітання, цілунки, у кого у келиху шампанське, у кого - сік... Ура-ура-ура:))) їжаааа... клацання тб... і якесь відуття, що ти нині не на рідній землі, а так..Масква чи шо? усі святкування російською, російськомовні пісні, російські артисти.... усееее російське... не бум а трагічнам, свято ж як-не-як))) списалися з Маруською, вирішили йти на вулицю ліпити снігову новорічну бабу чи то діда)) я взяла дощик, Маруська - моркву)) надибалися, символічний обмін цукерками)) і аблом - сніг не ліпиться))) але з неба сніг сипле, немов на замовлення))) ми повалялися у снігу, подуркували, намагалися натерти одна одну снігом, і ця забавка закінчилася тим, що Маруська була нагодована снігом зі специфічним смаком))) здогадалися, що то сніг уже нє пєрвай свєжесті і давно нецнотливий, себто бєзпащаднА аПпісяний пЬосікам)))) потинялися-потинялися, намерзлися і вирішили йти спати)))

потім пригадую якесь січня, поперли з Сержиком у кіно на "Знайомство з Факерами-2") трішки покуняли, трішки похіхікали, поперли на Хрещатик подивитися на Йолку Януковича)) такоє шота стаїт.. паблєсківаєт))) надибали чотирьох неврівноважених та шалених діток - Маруська(та самая), Аньку, Оксанку та Льошу)) пофоталися. посміялися, прАшлісь, пАєхалі...у всЄх криши))) Оксанка круто фразу вичудила))) є у нас один тіпочєк Ромчік)) і чомусь ми згадали цього раба Божого і Оксанка така каже: "Світогляд Роми обмежується гастрономчіком та півасіком") не було б так смішно, як сумно))

потім Сержа ДН)) гарно так посиділи))

потім був клуб "44", виступи трьох гуртів, столик, різні напої, гра "Що поміститься в 3-х літрову банку" на літеру "р", істірічєскій смєх, многа падобнава смєха, Серж подіставав офіціантку(всьо прасіл патіше здєлать звук канцерта і ще там щось чудив), а ще Серж та Льоша балувалися вазєлінчікам, а нуууу та - фотографуваннячко, а потім до нас підсів знайомий Льоша, гра "Що поміститься в 3-х літрову банку" на літеру "м", через годину клуб мав вже закриватися... мудрували, що його робити і закінчилося це тим, що поперли на квартиру до знайомого Льоши) алкоголь, п'яні теревені, гра на гітарі...))) нуу і о 5 ранку ми вирішили, що вже пора їхати додому)) паєхалі)) прієхалі)) рідне ліжечко, гарні сни)))

ооо на Свят вечір ми поїхали до Бабусі та Тьоті))) смачна їжа, приємна розмова)) дізналася від Бабусі, що Ломоносов син Петра І))) ба, яка в мене Бабця розумна))) а ще вона у мну ярий націоналіст, як виявилося))) яка приємність)))

а тепер Жені треба готуватися до сесії, а вона лох пише нотатку - це аби не робити те, що потрібно))

Ми з тобою просто — ти і я...

На днях мій одногрупник зауважив, що українській літературі не місце у скарбниці світової літератури...

НЕ ПОГОДЖУЮСЯ!!!

* * *

Ну скажи — хіба це фантастично,
Що у цьому хаосі доріг
Під суворим небом,
Небом вічним,
Я тебе зустрів і не зберіг!
Ти і я — це вічне, як і небо.
Доки мерехтітимуть світи,
Буду Я приходити до Тебе,
І до інших йтимуть
Горді Ти.
Як це все буденно!
Як це звично!
Скільки раз це бачила Земля!
Але ми з тобою...
Ми не вічні,
Ми з тобою просто — ти і я...
І тому для мене так трагічно
Те, що ти чиясь, а не моя.

24.09.1962, В. Симоненко

Словарь японских слов

Варадзи – соломенные сандалии.

Гэта – японская национальная обувь в виде деревянной дощечки на двух поперечных подставках.

Дзабутон – плоская подушечка для сидения на полу.

Дзё – мера длины, равная 3,8 м.

Дзори – сандалии из соломы или бамбука.

Какэмоно – картина или каллиграфическая надпись, выполненная на полосе шелка или бумаги.

Касури – хлопчатобумажная ткань.

Кимоно – японская национальная одежда.

Котацу – прямоугольная жаровня, вделанная в углубление в полу и накрываемая одеялом.

Кэн – мера длины, равная 1,8 м.

Мидзуя – комната для мытья чайной утвари в чайном павильоне.

Оби – длинный широкий пояс на женском кимоно.

Ри – мера длины, равная 3,9 км.

Сакэ – японская рисовая водка.

Сёдзи – раздвижная стена в японском доме.

Сун – мера длины, равная 3 см.

Сэн – мелкая денежная единица, сотая часть иены.

Сяку – мера длины, равная 30,3 см.

Сямисэн – трехструнный щипковый инструмент.

Таби – японские носки с отделением для большого пальца.

Тан – мера длины, равная 10,6 м.

Танка – японское пятистишие.

Татами – плетеные циновки стандартного размера (примерно 1,5 кв. м), которыми застилаются полы в японском доме; числом татами определяется площадь жилых помещений.

Те – мера длины, равная примерно 110 м.

Токонома – ниша в японском доме, обычно украшаемая картиной или свитком с каллиграфической надписью, вазой с цветами.

Фурисодэ – кимоно с длинными рукавами.

Фуросики – квадратный платок, в котором носят мелкие вещи, книги и т. п.

Фусума – раздвижные деревянные рамы, оклеенные с обеих сторон плотной бумагой. Служат внутренними перегородками в японском доме.

Хайку (хокку) – японское трехстишие.

Хакама – широкие штаны, заложенные у пояса в глубокие складки.

Хаори – накидка, принадлежность парадного (мужского и женского) костюма.

Хибати – жаровня: деревянный, металлический или фарфоровый сосуд с золой, поверх которой укладывается горящий древесный уголь.

Юката – ночное кимоно.

Мацуо Басьо

«Когда вещь написана, она становится клочком бумаги»
«Слова не должны отвлекать внимание на самих себя, потому что истина — за пределами слов»

Мудро)

Танка з доробку Ісікави Такубоку у перекладі Г. Туркова:
Раптом захотілося —
чого б це? —
поїздом поїхати.
От з поїзда зійшов —
а йти нема куди.

Пословицы и поговорки тайского народа

Пословицы и поговорки тайского народа содержат житейские наблюдения («Если слепой ведет слепого, ссоры не миновать»; «В стране кривых старайся быть кривым»; «Слушая торговца, будешь жить десять тысяч лет, разговаривая с монахом, будешь умирать тысячу раз на день»), охотничий опыт («Близ пещеры тигра позаботься об огне»), трудовые заповеди («Любые товары не стоят участка земли»), отмечены обычно живым и метким народным юмором: «Хитрец переносит пучки соломы, а простак — бревна», «Торопится хозяин — торопится и конюх и надевает удила на хвост лошади», «Отнять мясо у мыши, чтобы накормить слона», «Бегущего слона за хвост не остановить», «Выращивать рис на чужой спине»...

роки ідуть)

ідуть... ідуть.. і ми з ними йдемо.. хто сновигає, хто повзе, хто стоїть на місці, хто мчить щосили.. і всьО вперед... а мені хочеться назад.. у дитинство... половити сонячних зайчиків.. запитувати у мами, чи можна вийти на вулицю, увімкнути телевізор... пострибати на татовому пузі, тишком-нишком гамати цукерки.. розбити миску і боятися сказати про це.. ех.. ці дитячі переживання..) і чому на старість відведено більше років, ніж на дитинство...