Я малювала тебе у думках, уяві, на папері, запиленій підлозі, зазимлених та вологих вікнах... Вирізала тебе із кольорового паперу, з шовкової тканини, зі своїх думок та уяви... Але ти все ж лишався моєю вигадкою та фантазією..Хоча був таким близьким..особливо у ті миті, коли ми вдивлялися у відзеркалення зірок у водоймах.. я сміялася..але у відповідь лунав лиш відголос...Я тебе не могла відчувати...і мені ставало сумно..
А ось сьогодні ти став реальністю...ідентичний тим малюнкам та чоловічкам, яких я порозклеювала на стелі, шафі, стінах... Ти ожив... Але ми на різних кінцях відрізка... Ти був вигадкою, та ми були поруч... Ти став дійсністю..та віддалився.. І ось, з цієї миті, я перестала малювати...та стала до болю сентиментальною..
П.С. Сьогодні надибала в магазинчику жваники Love is... На смак жахливі, та фантики, як з дитинства)
Ах, я я любила в дитинстві "Love is". За те, що вони такі солодкі-солодкі. Стільки приємних спогадів навіялося))
ВідповістиВидалити