мерзни-мерзни вовчий хвіст:)

якось добре:)
хоч і холодно...
але незабаром потеплішає..))
ось-ось..)))

а поки замотаюся в ковдру:)

шматки

попиваючи чай, мандрувала думками десь далеко.. занадто далеко, тому й не змогла їх розгледіти..

а на дворі файно.. але темно..

хочу втекти, та немає куди та від кого..

босоніж по хмарам... не відчую ніколи..

хочу цілий день провести у ботанічному саду.. приїду з ТК, візьму щось під дупцю, термоз із какао, декілька канапок, солодощі усілякі, цікаву книжку та загублюя серед дерев.. - не перехотіти б, ато звучить спокусливо)

бажаю щирості.. але її не існує.. переконуюсь вкотре, що це явище міфічне..

хочу чогось нового... все приїдається...

таке

хочу вже на Трипільське коло..) дуже хоче)) мала там зустрітися з Демешком(щось я за ним скучила), а він сьогодні поїхав до Москви і, швидше за все, ТК йому не світить) проте має повернутися з кацапським шоколадом хє-хє))) бум куштувати, що то за радість чи навпаки)))

а ще мені потрібно писати нині курсову, а я всіляко уникаю цього.. дідько..))

чомусь відчуваю порожнечу..у думках.. у душі.. мені протипоказано думати..)

*****

Потяг.. двояке слово..

*********

.. прочитала одну публікацію про ДТП, в якому загинула дівчина.. відома модель та співачка України... як неетично журналіст зобразив цю подію словами..читала і жахалася.. робилися акценти на ціну авто, використовувалися підсилюючі епітети... читала і жахалася.. люди брудні.. дуже брудні.. ніколи не писатиму про смерть.. надіюся...

****

Зараз мову використовують для ворожнечі, а вона ж, навпаки, існує для порозуміння. Михайло Іллєнко

небелиця

я можу загубитися у мільйонах але... та вони будуть несуттєвими, принаймні для мене...

я можу відмовитися від одного ТАК, про яке мріятиму все життя.

хтось скаже, що це сила.. а я заперечу.. це слабкість...

"почуття - це талант. а він або є, або його нема" (с)

часом кортить подорослішати..але розумію, що дорослість для мене недосяжна.. стає водночас сумно і радісно... але, мабуть, якби десь продавали ту дорослість, я все ж придбала її, побавилася дня зотри, а потім пустила б по вітру - нехай мандрує світом...

за вікном дощ.. і в душі дощить.. але від цього чомусь тепло.. тяжко збагнути світ... ні-ні.. не той, що навколо нас, навколо тебе, навколо них.. а той світ, що мій.. тяжко збагнути себе.. має бентежити, та чомусь не бентежить..

часом цей світ наповнюється всілякими приємностями.. засинаєш - радієш, прокидаєшся - радієш.. але раптом, так неочікувано, світло гасне.. а коли гасне світло, то світ стає одноманітним.. стає темно і нічого не розгледіти.. ти нічого не бачиш.. тому світ для тебе порожній.. ти засинаєш і тобі сумно.. ти не жадаєш більше цей світ наповнювати, та й нема потреби.. бо знаєш, що рано чи пізно він все-таки стане порожнім..

перечитала.. смішно.. мені й справді потрібно подорослішати...) хай це буде новою метою, яку я реалізую колись.. але не зараз)

чіпляє..))

"Ты можешь быть у неё не первым, не последним и не единственным. Она любила перед тем, как полюбила снова. Но если она любит тебя сейчас, что ещё не так? Она не идеальна, но ведь ты тоже, и вы оба никогда не будете идеальными вместе. Но если она заставляет тебя смеяться, тем более подумай дважды, если она даёт тебе возможность быть человеком, делать ошибки, держаться за неё и давать ей всё, что ты можешь. Она может думать о тебе не каждую секунду в день, но она может отдать тебе часть себя, потому что она знает - ты можешь разбить её сердце. Так не рань её, не меняй её, не анализируй и не ожидай от неё того, что выше её возможностей. Улыбайся, когда она делает тебя счастливым, давай ей знать, когда она тебя злит, и скучай по ней, когда её нет рядом."

(с) Боб Марли

***

у тебе так легко закохатися.. але я ніяк не зрозумію, чи ти прагнеш цього...

Pur:Pur - Черный стих

потертости, шероховатости
щетина, грубая ласка.
тоскует по нежности
и небрежной беседе
маска - всего лишь его прикрытие.
а внутри ничего ничего нет.
запоминаем по буквам
записываем
чтобы не помнить картину вцелом.
а если написать историю человечества мелом
легко её будет отмыть потом от земли?
отмыть потом от земли
отмыть потом от земли
изменщица - ведь это всего лишь название
девушка, возраст, морщинки и слезы
помниться мне, это было
а может
этого так сильно хочется
что чудится
будто, и я там была
и ты
записки, множество линий и клеточек
каждый лист хранит касание моих мыслей.
и стиснул меня в обьятиях
и отпускать не хочет.
а впрочем...
"почему бы и нет?" - подумала я
и улетела на встречу к другому.
на встречу к другому.
а по-моему он достаточно мил.
безусловно не ты,
но так хорошо, что не ты, а другой.
широкие плечи, улыбка, рост, без возраста.
Все это лечит отменно,
когда грустишь,
когда листочки повсюду.
пустые и с текстом.
а смысла во всем этом нет.
нет.
как нет смысла в измене
и в мести.
вся прелесть скрывается тушью,
тенями и пудрой.
а губы хотят говорить только правду.
ту, что на самом деле
ту, что дрожжит в каждом теле
и мир на самом деле весь белый
а все черное...
все черное у нас внутри.

кіно

..а я все увляю нашу зустріч як чорно-біле кіно.. ти посміхнешся мені та довго мовчатимеш.. а я боятимуся вдихнути ковток повітря і тихенько промовлю: "Привіт.."..
ми будемо так довго стояти, до схід сонця..але котрого дня - досі лишається таємницею.. ми боятимемося підійти один до одного..але дощ прийде нам на поміч.. ти пригорнеш мене до себе і боятимешся втратити..навіть на мить..
кіно.. все це лиш кіно.. а в житті - ми зустрінемося, скажемо один одному привіт, подуркуємо та розійдемося, не зізнаючись одне одному в почуттях... так і помре те, що народилося зі сходом сонця...

Мы живы - пока мы живем!

Песнь арфиста
Сменяются люди, идут вереницей,
С рождения, с древних времен.
Покоятся боги в великих гробницах,
И смерть их похожа на сон.
Слова Имхотепа, слова Джедефхора
Я слышал - у всех на устах.
Но где их гробницы? Укрыты от взора,
А стены разрушены в прах,
И мест не найти, словно их не бывало;
Никто не вернулся назад
Оттуда, поведать нам: что с ними стало,
Сердца успокоить; сказать
Что с нами случится, когда мы в то место
За ними вослед отойдем.
Забудем об этом! Последуем сердцу!
Мы живы - пока мы живем!
Оденься в прозрачные тонкие ткани,
И мирру себе возложи,
И следуй за сердцем своим неустанно,
Желанья исполнить спеши.
Наступит день смерти, ведь плач от могилы
Еще не спасал никого.
Итак, не печалься, покуда есть силы
Для радости дня твоего.
Живи в наслажденье до смерти, прощанья,
Когда обратишься в ничто.
Никто не забрал своего состоянья,
Назад не вернулся никто.

перевод с древнеегипетского
Алексей Зеленов

критичність

ці два дні були чудовими:)))
тематична зустріч з астрології, ночівля в Бабусі та тьоті, дача..)))

навіть така приємна річ, як засмага, часом переживає критичність.. та, я згоріла... все пече...пеком пече..

зі святом нас, журналісти:)

келих

а мрії зникають... під моїми ногами.. лишаються лиш сліди, які також зникають.. історія про це не пише.. те, чим жила сьогодні, завтра втрачає сенс.. кожен день приносить крихту розчаруваня.. колись хотілося допомагати людям, але, якщо вони самі собі не допоможуть, не допоможе й наймогутніша сила... я безсила.. навіть у двобої з собою..
колись вірила у мрії.. тепер сама їх топчу...роздираю і відмовляюся..
дратує все.. дратують всі.. дратує система з чітко налагодженим механізмом..
взяти б ластик і стерти світ.. хай би було біло...

спорт..)

вечірня прогулянка раптово змінила форму, зміст, присмак, полярність, запах..)))

Підбив мене Серж з ним бігати:) ми припленталися на стадіон, купа люду..хто лускає насіння. хто теревенить, хто п'є пиво, хто потягує цигарку..А ми з Сержем - на старт, увага і побігли:))) Я осилила 3 кола, Серж - 9:))) різницю майже не помітно)))

потім поїхали на ставок, поплавали, я ледь себе вмовила залізти у водойму.. але комарі гади закусали і я подумала, ну його та й у воду)))) Водичка файна)) як підмітив Сержик, немає перепадів, як на поверхні, так і на дні, вода однієї температури:)))

так декілька днів і моя дупця не буде відставати від дупці Дженіфер Лопес))))) ха-ха)))

Bright Eyes

now i do as i please and lie though my teeth
someone might get hurt it won't be me
i should probably feel cheap. but i just feel free
and a little bit empty

відчуття

відчуття зовсім не кепське..навіть не пригнічене..мене не дратують люди..швидше за все, їх дратую я.. але це мене найменше турбує)) головне, не потрапити до дурки, ато шанси є..чималі шанси..)))

не манить мене ця місцина.. не манять навіть люди.. хоча божевільні завжди викликають інтерес та збуджують уяву.. я б хотіла залізти до їхніх мізок і поритися там.. я б нічого не зрозуміла, але не в тому суть..

суті взагалі в цьому світі не існує.. і це найстрашніше.. а, можливо, в цьому і увесь кайф..

кайф.. для мене його не існує.. це слово немає розумних рамок.. хтось кайфує, затягуючи цигарку, а мене від цього нудить, хтось кайфує від трахання маленьких звірят, а я не пробувала цей вид збочення, але, думаю, мене б знову ж таки знудило) але, ні, я про це не думала та й навряд колись ця тема буде розмножувати мої думки... я не знаю від чого кайфую саме я.. цей кайф якийсь непередбачуваний.. або я якась непостійна..))

непостійність.. це моє.. все своє життя я плету цю непостійність.. і мене це не бентежить.. мабуть, у цьому і є увесь мій кайф..

кайф..

буває..)))

бувають же миті у житті, коли здається, що стежку по якій ти впевнено крокуєш, хтось бере, переганяючи тебе, і замальовує чорною фарбою.. але то лиш здається.. насправді, такі миті повинні змушувати задуматися, адже, коли душі не комфортно, то це означає, що варто звернути з тієї стежити, якою ти крокуєш, та піти іншою))

позавчора було зле... дуже зле... ходила містом, насолоджувалася морозивом та млинцями, у парку в очі впадали закохані парочки..всі вони такі різні, деякі дивакуваті, деякі смішнючі..)) але всіх їх об'єднує одне - любов:)

шампанське все ж випила:))) вчора:)) все-таки я люблю цей чудо напій)) думаю, увесь секрет у бульбашках..)))

а сьогоді мені добре:) реабілітувалася:)))

але ж пекло на вулиці, хоча вечори та ночі шалено заворожують своєю приємною теплою свіжістю..)))