шматки

попиваючи чай, мандрувала думками десь далеко.. занадто далеко, тому й не змогла їх розгледіти..

а на дворі файно.. але темно..

хочу втекти, та немає куди та від кого..

босоніж по хмарам... не відчую ніколи..

хочу цілий день провести у ботанічному саду.. приїду з ТК, візьму щось під дупцю, термоз із какао, декілька канапок, солодощі усілякі, цікаву книжку та загублюя серед дерев.. - не перехотіти б, ато звучить спокусливо)

бажаю щирості.. але її не існує.. переконуюсь вкотре, що це явище міфічне..

хочу чогось нового... все приїдається...