Задумане

Вирішила у 2011 перейти на вегетеріанство... поступово))

Фанта...зія))

я не люблю прибирати...

та, по-правді, я не люблю оцей перехід.. від байдикування(для прикладу, тут може бути все-все-все, крім прибирання) до самого прибирання))) але варто цю межу переступити і я отримую якесь неможливоОписати натхнення... мо мені шукати роботу прибиральницею? хдд але мене не витримають, я дуже довго борюся з безладом і досить прискіпливо... словом.. я "малюю" з неможливого картину))))))

так от... побрибирала... і, як кажуть, талановита людина талановита в усьому))) так і про мене можна сказати, ідіот в усьому ідіот)))))))))) мені закортіло зробити желейний торт, тому о 5 ранку вирішила залити (для початку) різні желе у форми))) і ось дійшла до апельсину... розкриваю, висипаю, заливаю..)))) аааааррр це до жаху неможливо.... ЗАПАХ... запах фанти))) мені о 5 ранку закортіло фанти)))) фанту я не люблю, але кожна клітинка мого тіла сканувала: "Фанта! Фанта! Фанта!"

я на автоматі пошкандибала до холодильника, вийняла газовано воду... вирішила склепати Фанту власного виробництва... у мить мої клітини заглохли)) я поставила на місце мінералку, моя печінка вигукнула "алілуя")))) і на цьому всі щасливі))) та все ж, Діду Морозу, подаруй мені фанту)))

Все-таки любила...)

новий рік.. прибирання... перебирання різної фігні, яка наскладалася у столі... надибала папку... у ній отримані листи...від Нього... у ній ненадіслані листи...Йому.. перечитала... люблю перечитувати все, коли настає грудень і я прибираю у своєму столі...

була певна, що ніколи нікого не кохала... бо ніхто ніколи не чув від мене цих слів.. але його я кохала... я це відчула..) нехай не тоді, а сьогодні... нехай я тут, ти - там.. нехай ми вже не пишемо один одному листи і не кажемо "солодких снів, сонечко" чи "доброго ранку, радість моя"... головне, що це все ж таки було.. і ми були щасливі разом... і нехай нині ми щасливі поодинці...

і нехай... але я любила... і якось від цього тепло)) і байдуже, що ти про це не знаєш, головне.. про це знаю я)))

приємності)))

у неділю Женя була майстринею)))) я вчила діток малювати фарбою на всіляких медальйончиках та камінчиках)) і це при тому, що сама малюю нууу максимум на двієчку)))

та все ж.. з мене вийшла хороша майстриня))) дітки вправніші виявилися за майстриню і мені максимум, що тре було робити - це з ними розмовляти))) а це я умію)))))

одна дівчинка мені подарувала глечика, якого самотужки розмалювала Петриківкою))) її звати Софійка, 11 рочків))) дуже талановита дівчинка)

А ще я навчилася імітувати звук дощу за допомогою різних рухів рук))) і мені подарували мілко-подарунок за те, що не полінувалася майстувати хєх))

Дебютна платівка Vivienne Mort за лічені години побачить світ

«Колись, десь, у коробці з-під взуття жила одна дівчинка. Вона була зовсім одна… Вона мріяла…взяти участь у пісенному конкурсі… Виявилося, що для цього їй потрібні музиканти… І тоді вона намалювала їх…»

Цю дівчинку звуть Vivienne Mort. Вона з’явилася на світ 2007 року і відтоді не перестає дарувати людям справжню казку…

Усе в цьому світі потребує пояснення. Тим, хто ще не знайомий з чарівною Вів’єн, присвячується.

Історія про дівчинку та її ім’я – це ті субстанції, які об’єднують докупи п’ятьох музикантів, а саме:

Даніела (Дана) Заюшкіна-Лапчикова – вокал,

Глєб (Павлович) Проців – барабани,

Вова (Вовчік) Матвій – гітара,

Саша (Шерсть) Коломієць – бас,

Паша (Петерс) Петерс – фортепіано/іоніка.

Не засмучуйтеся! На цьому дивовижна казка не закінчується. Вона лишень розпочинається. Адже у родині Vivienne Mort 27 грудня 2010р. (ВЖЕ ЗАВТА!) чекають свята. Цього дня вийде у світ їхня перша промо-платівка. Днями гурт представив в он-лайн-доступі пісню «Musikapi». Вона увійшла до альбому під цифрою три і вже отримала чимало позитивних відгуків. Користуючись нагодою, ми поспілкувалися з чарівною фронтменкою гурту Даною.

Дано, як нині живеться в Україні молодим гуртам?

От і ви думаєте, що їх відселяють у спеціальні колонії для молодих гуртів?=) Свіжа кров, свіжа-свіжа кров.

Завжди так і думала;) Vivienne Mort – це…?

Це хтось з нас. А музична одиниця складається з п'яти людей: Глєб Павлович, Вовчик, Петерс, Сашко-басист і я. Мене звати Дана. Шикі-рикі-Дана.

Людська цікавість змусила мене поритися у всесвітній павутині... Вівьєн – ім'я. А ось що мені вдалося розвідати стосовно другої частини назви гурту "Морт"… З французької «морт» – це смерть, а з комі – людина розумна. Чи якось опиралися на ці значення, коли давали назву гурту? Чи просто Морт співзвучне з Вівьєн?

Глубоко копаєтє, молодець! Справді, морт означає смерть, ві – життя, вьєн – йти. Життя переходить у смерть, і знову в життя. В радянському паспорті її б записали Морт Вівьєн, і сенс змінюється. І немає тому кінця-краю. Остаточного "морт" без вороття – не існує.

А чим для тебе і кожного учасника є гурт «Vivienne Mort»?

Що означає для кожного гурт, ніхто не відповість. Це надто особисте. Як женшчина.

Життя учасників гурту без Vivienne Mort? Чим займаєтеся, цікавитеся, що полюбляєте, як проводите будні, дозвілля..?

Знаю, що Сашко полюбляє приймати ванни. За решту учасників відомо значно менше. Вовчик вивчає основи конферансу, скоро вестиме інтелектуальне ток-шоу на суто чоловічому каналі для менчиків. Петерс гуляє на піаніно з Бахом, підраховує потроху фінанси, чесно кажучи, гадаю, він бува грає в Лото-забава. Глєб підкорює шоу-бізнес, вправно крутить-вертить і підкидає вгору барабанні палички. А я бігаю за котами, проповідую їм веганство, скуповую речі на виріст, вчу дітей співати. І взагалі – менше сліз, більше діла. А ще, ми всі друзі, приходь до нас.

Дяка за запрошення, навідуватимуся до Вас якнайчастіше;)) Ледь про платівку не забула;) Як назвали новонародженця? Скільки треків увійшло? Непогано було б трек-лист оголосити;)

"Єсєнтукі LOVE". Там 5 треків, назви на зворотному боці диску =) Єсєнтукі – це поцілована Богом місцина, Єсєнтукі – так звати мого білого кота, що часто виступає разом з нами.

Хто працював над платівкою?

Працювало всіх багато. Я, як автор, навигадувала, а тоді всі почали тяжко працювати, відшліфовувати свої партії, шукати ефектні пози перед дзеркалом, їсти багато авокадо. Ви знаєте, в нас дуже талановитий звукорежисер Валєрчик (Broadmind studio), він працював. Також хлопці з Repa.ua. Та ще дуже багато хто, починаючи з оперної діви. Вона спилася, у неї сів голос, моторошна історія, пардон.

Люблю моторошні історії, якось повідаєш;)) До речі, де можна буде придбати дебютну платівку?

"Єсєнтукі LOVE" можна буде придбати в Інтернеті та на наших концертах, а трішки згодом – у спеціалізованих магазинах.

Як плануєте святкувати вихід у світ Вашого альбому?

Хтось може напитися або наїстися шарону. Ще, звісно, буде концерт-презентація. Коли і де, вкажемо за посиланням http://vkontakte.ru/club8018513

Які емоції, настрій панують у родині Вівьєн з приводу виходу платівки?

В родині Вівьєн: бабуся плаче і щаслива, батько дістає хлопавки і конфетті, всі співають хором пісню "Лети" і забувають слова в другому куплеті. Всі в піднесеному настрої =)

О, скоро ж Новий Рік! Що бажаєте витягнути із мішка Діда Мороза?

Вовчик казав, що в Діда Мороза два мішки. Це правда? А хіба можна самому витягувати? Я гадала, Дід сам витягує. Хочу тамагочі.

Ой, добре, що не я респондент;) Дозволю собі не відповідати на запитання;) Та по-правді, не уявляю, що й відповісти. Тому запитуватиму надалі;) Плануєте відзняти кліп?

Зовсім скоро з'явиться кліп на пісню «Мусікапі».

Підсумки за 3 плідні роки, крім виходу платівки.

Всі три роки не були плідними. За цей час у складі Vivienne Mort побувало багато людей, і вона ледве встигала з усіма дружити і звикати, любити і прощатися. Тим не менш, за цей час ми багато де пограли (Київ, Львів, Полтава, Луцьк, Кременчук та ін); позбирали трохи подарунків для дітей, яким тут не подобається, а хочеться, щоб вони лишилися; і для безмамних собак та котів; почули свої записи з чужих мобільних телефонів… Навчилися, як бути далі. І, нарешті, будемо далі.

На останок, гурт ставить перед собою якісь цілі у новому 2011 році, чи все ж просто робитиме улюблену справу?

Хотілося б заспівати разом з Елєм Кравчуком. Наш агент скоро дзвонитиме його агенту, спитатися, коли Ель буде в голосі. Я трохи хвилююся, ю ноу.

Що ж, дякую за приємну розмову! З нетерпінням чекаємо появи на світ спільної пісеньки дуету «Vivienne Mort»&Ель Кравчук;) та ще з більшим нетерпінням – "Єсєнтукі LOVE";)

LOVE. Як добре закінчити бесіду на такому слові. =)

Крим умом нє панять

Як добре просто попивати чай, читати писанину розумних людей, писати якісь дурниці, притаманні лиш тобі і бути аполітичною. От останнє не завжди виходить.. треба ж було (від надмірної цікавості) залізти на фокус та почати моніторити політ.новини... Крим щороку святкуватиме річницю Переяслівської ради, на якій Хмельницький(той, що Богдан і той, що великий Гетьман) віддав Московії нашу Неньку-Україну на автономних правах... На цьому я вирішила закрити фокус і повернутися до політики дупцею: менше знаєш, ліпше спиш)

А ось ще оригінал "Ще не вмерла Україна", там є рядки, які засуджують вчинок Хмельницького... Та Крим на то начхав.. Історію не вчать, у суть не заглядають, а гамають тільки те, що Росія підкине..

1. Ще не вмерла Україна,
И слава, и воля!
Ще намъ, браття-молодці,
Усміхнеться доля!
Згинуть наші вороги,
Якъ роса на сонці;
Запануємъ, браття й ми
У своїй сторонці.

CHORUS:
Душу, тіло ми пложимъ
За свою свободу
И покажемъ, що ми браття
Козацького роду.
Гей-гей, браття миле,
Нумо братися за діло!
Гей-гей пора встати,
Пора волю добувати!

2. Наливайко, Залізнякъ
И Тарас Трясило
Кличуть насъ изъ-за могилъ
На святеє діло.
Изгадаймо славну смерть
Лицарства-козацтва,
Щобъ не втратить марне намъ
Своєго юнацтва.

Chorus

3. Ой Богдане, Богдане
Славний нашъ гетьмане!
На-що віддавъ Украіну
Москалям поганимъ?!
Щобъ вернути іі честь,
Ляжемъ головами,
Назовемся Украіни
Вірними синами!

Chorus

4. Наші браття Славяне
Вже за зброю взялись;
Не діжде ніхто, щобъ ми
По-заду зістались.
Поєднаймось разомъ всі,
Братчики-Славяне:
Нехай гинуть вороги,
Най воля настане!

Chorus

щось гарне)

Пять ветвей на чарующем дереве-теле.
Время в мыслях царит в этом зыбком пределе.

Утвердишь Несказанное знанием точным,
И Великое счастье окажется прочным.

Величайшие подвиги тоже бесцельны,
Если радость и горе людское смертельны.

Опыт мнимый на веки отсечь постарайся!
Окрылен пустотой, на нее опирайся!

Я провидел незримое в явственных видах.
Возносил меня вдох и поддерживал выдох.

Афоризми)

Конечно, банальности существуют. Они существуют просто потому, что отражают правду. - М. Тетчер

Страсть к победе пылает в каждом из нас. Воля к победе — вопрос тренировки. Способ победы — вопрос чести. - М. Тетчер

Такой вещи, как общество, не существует. Есть отдельные мужчины, отдельные женщины, и есть семьи. - М. Тетчер

Лучше всего человек живет в те моменты, когда не знает, что можно жить лучше. - Энтони Кидис

Я вижу один плюс в ежедневно умножающемся хаосе: красота, рождающаяся как протест, поселяется в головах все большего количества людей. - Энтони Кидис

Изменять вещи интереснее, чем придумывать их. - Энтони Кидис

Я убежден, что по своей сути искусство не может нести насилие. Потому что оно заполняет твою голову желанием творить, а не желанием рушить. - Энтони Кидис

Если ты хочешь найти кого-то, кому можно верить, прекрати обманывать себя. - Боб Дилан

Политики всегда порождают больше проблем, чем способны решить. - Боб Дилан

Ненавижу болтовню про равенство. Единственное, в чем люди равны — так это в том, что все они когда-нибудь умрут. - Боб Дилан

Это разочаровывает и лишает меня сил — видеть, как молодые люди идут сегодня по улицам со своими мобильными телефонами и айподами в руках, с головы до ног завернутые в файлы и видеоигры. Все это крадет их личность, не позволяет им настроиться на волны реальной жизни. Конечно, они свободны и могут делать все, что им хочется — если тут вообще можно говорить о свободе — но ведь свобода сегодня стоит недешево, и я надеюсь, они смогут понять эту мысль до того, как растратят свои жизни на различную электронную чушь.- Боб Дилан

Успех — это возможность просыпаться утром и засыпать вечером, успевая делать между этими двумя событиями то, что тебе по-настоящему нравится. - Боб Дилан

Невозможно быть влюбленным и мудрым одновременно. - Боб Дилан

дилемка)

ех.. і що робити, коли він мені дуже подобається... але він ДУЖЕ тупить(

я розгадала сенс життя...))

Бути справжньою...ось у чому сенс життя!

Дратує..

Мене жах як дратує знімати обгортки з туалетного паперу.. тому я стараюся уникати цієї процедури, йдучи на великі жертви;))))

Коли я буду сама собі купувати папір, то братиму отой дорогенький.. жовтий, чи рожевий))) він не має обгорток;) економія часу та нервів))))

Люблю..

Я дуже люблю свою сім'ю)))

адже в свої 22 я можу відчувати себе карапузиком))

Love’n’Joy, Vivienne Mort, Switch On The Light та Антре засвітилися на благодійному концерті

Напередодні свята чудес – Дня Святого Миколая – ініціативна молодь Києва «За.світ.Ти» організувала благодійну акцію, метою якої було зібрати кошти на потреби онкогематологічного відділення Житомирської обласної дитячої лікарні.

Дівчата та хлопці вже другий рік поспіль активно займаються благодійністю, направленою на поміч дітям.

«У 2010 році ми вже вдруге проводимо благодійну акцію. Кошти, зібрані за допомогою першої акції, пішли на придбання електрогрілок, столиків для сповивання, пляшечок та сосок для відділу покинутих діток Київського міського пологового будинку №3», - зазначила Анна Коломієць.

«Минулого року ми також їм допомагали. - Долучається до розмови Юлія Джабаєва, - Це був дебют наших добрих справ. Тоді ми ще «засвітили» (дане дієслово благодійники вживають у контексті «допомогли» - ред.) Пологовий будинок №2 та відділ ВІЛ-інфікованих діток лікарні Охматдит».

Цікаво, що цього разу вибір зроблено на користь Житомирщини, а не Києва. Спочатку я подумала, що світівці просто розширюють кордони своїх добрих справ та, як мені пояснили, «вирішили «засвітитися» там, де цього найбільше потребують».

Взагалі ця акція відбувалася у два етапи. Перший етап – це аукціон прогулянок, другий - власне благодійний концерт. На останньому й зупинимося.

Благодійний концерт (вже зі знайомою нам назвою) «За.Світ.Ти» відбувся 16 грудня в столичному пабі Портер, що на Позняках. У морозний зимовий вечір публіку зігрівали чотири потужні молодіжні гурти, які залюбки погодилися виступати на волонтерських засадах.

Наявність однієї з найболючіших проблем Києва – заторів, і концерт розпочинається трішки пізніше запланованого часу. Та це ніяк не вплинуло на теплу атмосферу, що панувала в цей вечір у пабі. «Океан Ельзи» також вийшли на сцену із затримкою», - жартувала прихильниця одного з гуртів.

Першими на сцені з’явилися рок-н-рольники «Love’n’Joy», які з перших нот не давали нікому всидіти на місці. Хлопці зіграли декілька стареньких хітів, кавер на пісню «The Subways», а також порадували своєю новою піснею «Yesterday». Щодо останньої, рекомендуємо в обов’язковому порядку переглянути на неї кліп, який легко знайдете у популярних соцмережах. «Yesterday» записана і зведена за одну ніч, кліп знято в той же час, не виходячи з квартири. Використана одна гітара, підручні предмети, а також портативний записуючий пристрій», - розповідає барабанщик гурту Андрій.

Під бурхливі оплески та шалені вигуки лавенджойчики передали «естафету» представниці жіночої краси та експресивності Vivienne Mort, солістці однойменного гурту. «Вона несподівано з’явилася на сцені. Запалила всіх своєю щирістю та загадковістю водночас… І так само несподівано зникла», - вдалося розчути у натовпі. Слід додати «майже несподівано», адже «Вів’єнів» відпустили за умови виконання на біс «Лети».

Поки усі приходили до тями, на сцені з’явився гурт «Switch On The Light». Під час їхнього виступу не зникало відчуття емоційної близькості слухачів з музикантами. Описати гурт елементарно: голос та музика з присмаком неземного... Недарма соліст «Світчів» Валентин Бойко при порушенні теми «Хто з якої планети», пожартував «швидше за все я з Венери». Здогадуюся, що за таких умов інші учасники жили б з ним по сусідству.

Всупереч своїй назві, гурт «Антре» (з франц. entree – вихід, перший номер) вийшов на завершення вечора. Публіка сприймала гурт дуже тепло: підспівувала знайомі пісні, рухалась під музику, підтримувала вигуками, аплодувала. Не потрапити під лавину антре-драйву того вечора було неможливо. Хлопці приємно вразили своїми новими роботами, а саме: "Човен", "Божевільна душа" і "Та година..." (остаточну назву пісня ще не отримала).

Усе хороше рано чи пізно закінчується, але позитиву, яким зарядили всіх і кожного гурти, вистачить надовго.

Організатори задоволені, адже вдалося зібрати чималу суму. На знак вдячності музикантам вони подарували невеличкі сувеніри – лампу, яка символізує світло, яке кожен з нас може засвітити у своїй душі та поділитися ним з іншими. Засвічуймося;)

Євгенія Кравченко, Анна Письменюк

хворіти...

набридло..

дратує звук кахикання...ото б було кульно, якщо кахикаєш, то з твоєї горлянки вилітає музичка за твоїм бажанням та уподобанням..

менше брєду.. пішла пити чай..

добре бути дитиною.. хворієш - тобі чайок завжди приносить мама))) а нині доводиться практично самій його колотити((

одужуй, Женько))))

30 секунд до Марсу:)

Вирішила присвятити декілька слів цьому невеличкому шматочку мого життя..)))

...урааааааааа я виграла квитки на Марсів))) моїй радості не було меж.. як не банально звучить ця фраза, та все ж.. ту радість і справді не помістити у словесні рамки)))

квитки забрано, лишилося декілька днів, і ось - найбажаніший день місяця)))

так.. 12 грудня...))

Ранок... День... тянулися, на диво, не дуже довго...

Вечір.. Маршрутка.. Метро... Мороз... Величезна черга до МВЦ, до якої ми вирішили не приєднуватися... Декілька хвилин...(чесно кажучи, нам пощастило)...і ми в приміщенні... година чекання... розігрів від якого хотілося блювати... ще чекання.. і ось... ВОНИ... МАРСИ...

Чи це друга фан-зона, чи втома від чекання, чи ще н-на якихось неменш дурнуватих причин... та на моєму тілі жодна волосинка не стала дибки...

і так увесь концерт.. неемоційно.. монотонно... і теж після концерту...

та все ж.. я була на Марсах... радіти?))))

але ж від факту не радіють, радіють від отриманих емоцій..

а їх не було..

КРАПКА.

п.с. та все ж, люблю Марсів)))

Засвітили)))

Це була суміш нервів, істерики та шаленого драйву)
всі гурти дуж хороші. Ми з 16 години всіх забирали. Мали о 18 бути в клубі-чекатися.

Але ці пробки... До клубу дібралися всі на початку дев'ятої. Гурти без чеку зарядили мега енергією, звісно, позитивною. А ще ми трішки лаялися з адміном клубу. Але сам концерт був мега файним))

Дуж сподобалися Світчи в живу-це щось неземне))

Ось так я відповідала всім, хто запитував, як минув благодійний концерт "За.світ.ти"..)))))

Краплина Парижу..

Сьодні у мну відбувся дебют як акторки ахахаххаахах))) тепер за мною плаче Голлівуд;))) знімалася в одній передачці(масіпусінький епізодик) для одного телеканалу))) нєєє, людоньки, не в німецькому порно і не для Хастлера хддд от біда)))))

Сюжетик: Париж(та, я туди злітала), кафетерій, паризька молодь сидить за столиком, п'є вино, про щось вельми мило розмовляє)) та, як виявилося, один юнак дуже погано кумекає французьку)) ще б пак)) адже він - українець)))

За декілька хвилин до кафе заходить приваблива дівчина, яка також з України та ще й шпрехен френч(хі-хі я любімая та нєпавтарімая бугого), сідає за сусідній столик.. п'є вино, а потім ненароком повертає голову та помічає юнака(українця)... і ось їхні погляди злилися воєдино ахахахх))

і тут... юнак підсідає до її столика... декілька реплік... декілька ковтків вина(насправді ж соку)... і його рука на її руці.... вони знову обмінюються поглядами..

Щось на кшталт обіймів... поцілунок..(довелося цілуватися з незнайомим хлопцем гг тяжка доля актриси ахахаххаха)

Потім вони підсідають за столик вже згаданої французької молоді, знову вино, розмови, ще й підробіток перекладачем;))))

і останній акорд у цій мініатюрі - майже закохані українці йдуть вулицею Парижу за ручки... і їхні постатті зникаютьу далині...

Кінець))

море овацій)) купа розданих автографів, шалена слава гг))))

тащо, кому потрібен автограф від супЄр-пуПєр звЄзди, звертайтеся ахахахах)))

поза реальністю)

* * *
страшно
що світ
почує моє дихання
і підстежить
де я

* * *
поки Оріль
повисла у небі

зірка хати
в білих рукавах роси

і по них Ляхів брід
бежить зеленим вовком

я лечу то зелено то жовто
всередені кольорів

вчуся неправильно
бути водою

поставлені комп'ютери
кавкають

й переписують дівчат і всіх
щоб не зникли невідомо куди

а я саме збираюсь в простір

Раїса Лиша

10 мудростей

10 мудростей Роберта Фроста
Роберт Фрост (1874 — 1963) — один из крупнейших поэтов в истории США,
четырежды лауреат Пулитцеровской премии.

1. Если ты будешь усердно работать по 8 часов в день, то обязательно станешь боссом и начнешь работать по двенадцать.
2. Дипломат - это тот человек, который помнит день рождения женщины, но не помнит ее возраста.
3. У матери уходит двадцать лет на то, чтобы сделать из мальчика мужчину, а другая женщина за двадцать минут сделает из мужчины идиота.
4. Образование - это способность выслушивать что угодно, не теряя самообладания и самоуважения.
5. Дом - это место, где, если тебе придется туда вернуться, им придется тебя принять.
6. Любовь - это непреодолимое желание быть непреодолимо желанным.
7. Поэзия - это то, что утеряно при переводе.
8. Мозг - это удивительный орган. Он начинает работать, когда ты просыпаешься утром, и не прекращает до тех пор, пока не приходишь на работу.
9. Мир полон людей, которые чего-то хотят. Одни хотят работать, а остальные хотят им это позволить.
10. В трех словах я могу рассказать все, что я узнал о жизни: она идет вперед.

10 мудростей Элеаноры Рузвельт

1. Формирование характера начинается в детстве и продолжается до самой смерти.
2. Делай то, что тебе хочется. Потому что тебя в любом случае будут критиковать. Тебя будут ругать, если ты сделал это, и будут ругать, если ты этого не сделал.
3. Дружба с самим собой — очень важная вещь. Потому что не подружившись с собой, ты не сможешь дружить больше ни с кем.
4. Великие умы обсуждают идеи, средние умы обсуждают события, а мелкие — людей.
5. Счастье — это не цель, это побочный продукт.
6. Мне кажется, что если при рождении ребенка мать попросит у феи для своего дитя самый лучший дар, то это будет любопытство.
7. Лучше зажечь свечу, чем проклинать тьму.
8. Никто не может заставить тебя почувствовать себя униженным без твоего согласия.
9. Всегда помни, что у тебя нет права быть личностью. У тебя есть обязанность.
10. Я всегда говорила своему мужу, что уж если он сможет сделать так, чтобы я поняла, то все остальные поймут точно.

10 мудростей Матери Терезы

1. Совершенно необязательно делать великие вещи. Можно делать и маленькие,
но с великой любовью.
2. Я знаю, что Бог не даст мне того, что я не смогу вынести. Просто очень
надеюсь, что он не будет слишком в меня верить.
3. Любовь — это плод, который созревает в любое время и до которого может
дотянуться любая рука.
4. Легко любить дальних, но не так-то легко полюбить ближних.
5. Ад — это место, где дурно пахнет и никто никого не любит.
6. Если ты судишь людей, тогда у тебя не остается времени на то, чтобы
любить их.
7. Голод по хлебу гораздо проще утолить, чем голод по любви.
8. Если у нас нет мира, то только потому что мы забыли, что принадлежим друг
другу.
9. Если ты не можешь накормить сотню людей, накорми одного.
10. Радость - это сети любви, которыми ты можешь ловить души.


15 мудростей Альберта Эйнштейна

1. Бесконечны лишь Вселенная и глупость человеческая. Хотя насчет первой у
меня имеются сомнения.
2. При помощи совпадений Бог сохраняет анонимность.
3. Воображение — это все. Это предварительный показ предстоящих событий в
жизни.
4. Единственное, что мешает мне учиться, — это полученное мной образование.
5. Я научился смотреть на смерть как на старый долг, который рано или поздно
надо заплатить.
6. Здравый смысл — это сумма предубеждений, приобретённых до
восемнадцатилетнего возраста.
7. Международные законы существуют только в сборниках международных законов.
8. Каждый человек обязан, по меньшей мере, вернуть миру столько, сколько он
из него взял.
9. Ты никогда не решишь проблему, если будешь думать так же, как те, кто её
создал.
10. Самая трудная для понимания вещь на свете — это подоходный налог.
11. Что может знать рыба о воде, в которой плавает всю жизнь?
12. Чтобы покарать меня за отвращение к авторитетам, судьба сделала
авторитетом меня самого.
13. Процесс научных открытий — это, в сущности, непрерывное бегство от
чудес.
14. Малое знание — опасная вещь, впрочем, как и большое.
15. Самое непостижимое в мире — то, что он постижим.


"Будь собой, все остальные роли уже заняты".
© Оскар Уайльд.

Украдене)))

Ось який гарний віршик я надибала в одному блозі)))

Я сентиментален и старомоден,
В фетровой шляпе и с бутылкой вина -
За плотными шторами,
В комнате из мятого
Черно-белого льна,
Жду приступ одиночества,
Пьянея стремительно
И повторяя слова.

Но воздух пахнет хлебом
И дешевым виски,
Отвлекая меня от тяжелых мыслей
И терпкого сухого вина -
Мне просятся в голову
Странные
И совсем другие слова

Воротинский Вадим

Шматочок армагедону...

Під ногами біло-біло.. Але варто лиш підняти очі до неба, як картина змінюється... Біла фарба вмить набуває сірості... Сіре небо.. До божевілля сіре... до страху.. Навколо ні душі... Спинити політ літака та самій спинитись - зник би звук... якось так, певно, й виглядає армагедон.. коли існують два кольори та твої думки...

Дитинко закОхалось)))

він мене не знає, я його не знаю... якось по-дитячому це та наївно)))

але він такий милий:)

нудить

Світ став чорно-бідним...

даремно жадібно всі ці роки ковтала його.. похабцем...

хочеться блювати ним...

блювати світом.. на світ..

приємного апетиту всім...

а я посиджу на дієті..

Концерт

Для тих, хто полюбляє гарну музику та бажає у цьому житті зробити добру справу, повідомляємо, що є шанс поєднати все це в один найсвітліший вечір зими!

16 грудня напередодні дня Св. Миколая в пабі Портер, що на Позняках, відбудеться БЛАГОДІЙНИЙ концерт "За.світ.ти". Метою якого є збір коштів на діагностичне устаткування для дитячого онкогематологічного відділу м. Житомир.

Ваш квиток - це найцінніший подарунок дітям, які заслуговують бути присутніми у цьому житті якнайдовше. НЕ БУДЬТЕ БАЙДУЖИМИ!

Цього вечора для Вас гратимуть:

Switch On The Light

Vivienne Mort

Love'n'Joy

Антре (ех Н.Три)

16 грудня 2010р.
Початок 20:00
Вхід 30 грн.
Паб Портер, метро Позняки, вул. Мішуги, 3а

Також будемо раді Вас бачити серед учасників Благодійного аукціону прогулянок

Афоризми)

Вуди Харрельсон:

Хреново родиться хомяком — не поболтаешь и не покуришь.

Ненавижу прессу. Все, чем они занимаются, — это оттачивают свой цинизм и сарказм. Это что, бля, теперь такой вид искусства?

Адвокаты — вот лучшие актеры.

Мне кажется, что дети должны как можно раньше узнать, что такое несправедливость. Потому что с этим знанием легче существовать во взрослом мире. В моем случае это произошло достаточно поздно, о чем я до сих пор здорово жалею. Это было в шестом классе. Один парень приставал к девчонке, и я сказал ему, чтобы он отвалил. Он послал меня. Мы страшно подрались, а потом нас обоих вызвали в кабинет директора. Этот хряк устроил нам обоим настоящий ад, и мне досталось точно так же, как и тому парню. Это было ужасно несправедливо, потому что я просто защищал девчонку. Так вот: если бы я узнал о несправедливости раньше, я бы просто навалял тому парню и удрал бы домой.

Нравится мне вот эта линкольновская фраза: «Я побеждаю своих врагов, превращая их в своих друзей». Когда я вспоминаю ее, я даже о ФБР начинаю думать с симпатией.

Я всегда опасался сделать великий фильм, потому что потом будет очень сложно повторить успех.

Даже те великие события, которые еще не случились, когда-нибудь станут простым вчерашним днем.

Извещение императора Цезеуна: «Лодку сравнил я с правителем народа, а реку сравню с простым народом: река способна нести на себе лодку, способна перевернуть лодку»

Ду Фу – великий танский поэт: «Не пренебрегая современниками, любить древних»

все ті ж мрії))

мльо... я ще маю мрію...))

хочу кохання з присмаком шаленства, пристрасті, божевілля у цьому готелі))))

Курортный отель Conrad Maldives Rangali Island Hotel на Мальдивах предлагает женихам и невестам воспользоваться предложением Ithaa Undersea Ceremony и провести свадебную церемонию, а также и брачную ночь под водой на глубине 5 метров в помещении единственного в мире подводного ресторана Ithaa с полностью стеклянными стенами.

В предложение входят spa-процедуры для новобрачных, свадебная церемония в зале Ithaa, катание на лодке при закате, праздничный ужин из деликатесов и даров моря, брачная ночь под водой в зале Ithaa в окружении коралловых рифов и редких рыб, завтрак с шампанским и многое другое. Предложение пользуется большой популярностью, поэтому заказывать его следует не менее чем за 14 дней до желаемой даты, сообщает TheBridesGuide. Цена предложения - по запросу.

Курорт Conrad Maldives Rangali Island расположен на двух частных островах в Индийском океане и известен белоснежными песчаными пляжами и коралловыми рифами удивительной красоты. Отель, дважды названный лучшим в категории Best Hotel in the World и несколько раз в категории Best Resort, предлагает постояльцам 50 роскошных вилл на воде, 79 вилл на побережье и 21 виллу с отдельными spa-апартаментами. Цены начинаются от $380 за ночь на вилле на побережье.

Я маю мрію...))

Я хочу бути журналістом... і хочу займатися благодійністю..)

сьогодні зрозуміла, що це можна поєднати.. головне йти до мети)))

про чоловіка, з яким ми могли мати купу дітей)))

сьогодні я згадала про Юрія..) якось дивно..))

мої вечірні прогулянки зведуть мене з розуму) та про це пізніше, і про Юрія пізніше))) просто вирішила не згубити цю думку в хаосі буденності))) хай Юрію ікнеться хддд

Виграй квитки на 30 Seconds To Mars

Підтримуй концерт 30 Seconds to Mars, запрошуй на нього друзів і знайомих - і отримай безкоштовні квитки!
Умови конкурсу: тут

ПНД-терапія

ПНД-терапія впливає на мене як ендорфін)))

Відео)))

Умираю

2 аккорда

коли навушники у вухах

отак тинялася темною вулицею та слухала музику на повну гучність, вдихала аромат сухого листя з домішками автомобільних вихлопів + деяких елементів таблиці Мєндєлєєва.. і ні про що не думала... раніше я кайфувала від стану "недумання", який доволі рідко радував мене... та останнім часом я почала ловити себе на думці, що мої думки десь загубилися.. їх просто не існує.. стан "недумання" і я стали нерозлучними.. і це дратує... все навколо якесь нецікаво-одноманітне... не хочеться думати ні про низьке, ні про високе, ні про любов, ні про ненависть, ні про пройдешнє, ні про те, що на мене чекає... хочеться втікти не від когось, а від самої себе... оцієї, яка пірнула у нігілізм думок та потребує термінової евтаназії...

Радіо-диктант національної єдності

Юрій Кульчицький

Мало хто в Україні знає про Юрія Кульчицького, хоча цей українець відкрив Європі запашний східний напій – каву.

Родом він із української шляхетської родини Кульчицьких-Шелестовичів із Самбірщини. Замолоду пішов на Січ. Під час одного з походів Юрій Кульчицький потрапив у полон, де досконало вивчив турецьку мову й звичаї. Саме там він відкрив для себе неповторний смак та аромат кави. Пізніше Кульчицький служив у австрійській дипломатичній місії. Він відіграв важливу роль у легендарній Віденській битві, яка, до речі, зупинила турецький наступ на цивілізовану Європу.

Крім будинку й медалі, рятівник отримав від міської влади Відня триста мішків кави. Зернята залишили в обозі турки, щоправда, австрійці вважали їх кормом для верблюдів. Однак полонені тварини каву їсти навідріз відмовлялися.

Підприємливий українець не розгубився – і відкрив кав’ярню. Віденцям кава припала до смаку. Кульчицький, перебравшись в турецький одяг, особисто частував своїх гостей, пом’якшуючи смак кави медом, цукром, а згодом – молоком і вершками.

Нині одна з віденських вулиць названа на честь героя-кавовара, на ній же українцеві встановлено погруддя.

Цікаво, чи зробила я помилки))) написала диктант, а відправити - не відправила)

вірш

Дуже гарний віршик))

належить перу Аліни Шевченко)

Уведите меня от воды.

Она грусть приводит с тоскою.

Я стираю слёзы рукою.

Уведите меня от воды.

Не давайте мне часто дышать.

Я привыкну к вкусу несчастий.

Не смогу я от них убегать.

Вы не знаете что это – счастье.

Разбивайте мои мечты.

Я усну, и однажды ночью

Разрешу не играть в ничью.

И верёвка затянется прочно.

Уведите от сюда детей.

Им не стоит знать, в чём здесь дело.

Я без глаз их шагаю смело.

Уведите от сюда детей.

Разреши мне забыть обман.

Не калечь моё слабое сердце.

В нём и так слишком много ран.

Лучше снова пустое место...

Маккава)))

купила сьогодні два пакетика маккави))) а у них якраз акція))) потрібно знайти унікальний код у середині пакетика та відправити смс на номер))) ціна смс 50 коп.))) виграш до 5000 грн))))

цікаво, лохотрон чи нє)))) ото буде хвайненько, якщо на мене 10 штук звалиться)))

але ж гривні шкода хддд

Скачала нову оперу)))
не думала, що буду пертися від браузера)))

Бренько)))

Я - нехороша гЬорла))))

Sandro: Привет )
как денёк ?
Jmenka: привіт))) не знаю, у мене ніч гг))))
Sandro: остряк ! ))))))))) хорошо, как ночь ? )
Jmenka: чекаю ранку)))) гг
та у постіль сніданку хддд\
Sandro: а кто приготовит завтрак ??? )
Jmenka: ти маєш принести хд
Sandro: так тыж на северном полюсе )))
а вот знал бы адрес - принёс! )
Jmenka: я на поверх вище від тебе хддд ти ж під кригою)))))))))))
Sandro: но знаешь как там сверху тяжело ...
нужно знать точно где и буду с лакомками! )))
Jmenka: я на 20градусах долготы и 47 широты на юго/запад гг
Sandro: не хочешь ты мой завтрак .... (
Jmenka: хє-хє)) ну ок, принось, вул. Грушевського, 9а
Sandro: дуришь ты мне голоау, а квартира ? )
Jmenka: 12
Sandro: я чёт не могу понять где это ! )
Jmenka: печерський район)
Sandro: ахаха ))
проверил по мапе, эт чуть далековать ! )
вот обманщица!!!
Jmenka: тю, ти дивний?
це в Липках, Печерський р-н
Sandro: да понял я где !
но вот подумал что уж слишком хорошее место ) прямо ну не верится ...
Jmenka: та)) крутий райончик) а чо не віриться?
Sandro: через чур уж крутой! наверн поэтому )
я всякий раз, выходя там из метро, думал о том, что круто было бы там жить )
в любом месте по этой илице, а особенно там ! )
Jmenka: гг мрії здійснюються)) у тебе є можливість завтра там побувати хдд
Sandro: а с кем ты там будешь ? )
Jmenka: я вже другий день сама дома)
Sandro: вот круто, если всё рил!
а так себе подумал - поехал, открывает дверь женщина злая и говори, кто вы ? а я - ааааааааа ....
Jmenka: гг я можу реалізувати твої думки гг це, якщо до 10 ранку приїдеш гг я буду зла, бо ти мну розбудеш))))
Sandro: на то он и завтрак в постель, чтоб будить )))
лучше после 10-ти ? )
плотно завтракаешь ? )
Jmenka: вистачить кефірчика та шоколаду)))
Sandro: а какой шоколад, молочный ? )
и время ?
Jmenka: після 10)))) ага, молочний))
Sandro: хорошо! ))))))
возьму вот и приеду! ))
Jmenka: )) ласкаво просимо хддд
Sandro: договорились !
я как приду, Женю спрошу )
Jmenka: дуринда. Женя тобі двері відчинить)
Sandro: и ещё, а как вы с Светланкой знакомы ? )
ахаах ))) я знаю )
что не дурак, а что откроет )
Jmenka: це май сістер)
Sandro: я так и подумал !
а родная ?
Jmenka: нєа
двоюрідна, а що?
Sandro: вы с ней похожи!
особенно на фото, где свадьба и вы там с девочками )
Jmenka: нєєє, ми з нею зовсім не схожі)))
ми колись стояли перед дзеркалом і дійшли до такої думки)) бо був період, коли всі нам говорили, що ми схожі)))
Sandro: точно )
давай мне ещё свой тел ! )
Jmenka: забагато на один раз)) і адресу, і телефон)) телефон дам, як притопаєш))
Sandro: згода )
я просто хотел подстраховаться, вдруг что случится, а номерок есть ! )))
Jmenka: тю, мені, що 16 років, щоб фігнею займатися?
Sandro: я не о том )
может быть я застрял бы в лифте ... )
норм всё )
Jmenka: третій поверх)) сходами піднімешся)) там домофон, до речі, набереш літеру "К" та номер квартири)
Sandro: ага, и номер 12 ))) лучше пешком, а то и вправду вдруг ... )
Jmenka: ))) ото смішно було б)) давай поексперементуємо хддд
Sandro: вместе застрять ? ))
Jmenka: нє))) чи ти застрягнеш))))
я, до речі, один раз засрягла)))
Sandro: скорее нет, чем да )
но не буду рисковать, а то как же ты без завтрака ... )
Jmenka: вірне рішення)))
Sandro: думаю за двоих )
и на долго ? )
Jmenka: на хвилини 3)) я зна 1 поверсі застрягла) я натиснула 3)) ліфт закрився і стояв на місці)) ще й світло згасло)

тепер ділемка))) зізнітися, що це розіграш))) чи дочекатися, коли мене польють "приємними" словечками)))) хє-хє))))

Тетяна Харламова: «Якщо у народу не буде власної літератури,не буде й власної країни»

4 листопада 2010 р. у Національному музеї літератури України було презентовано книгу Станіслава Цалика і Пилипа Селігея «Таємниці письменницьких шухляд: Детективна історія української літератури» з серії «Невідома Україна».

Знайомство з літературною новинкою відбулося у формі відкритого судового засідання. Як не дивно, на лаві підсудних опинилися автори книжки, яких назвали ворогами народу та винесли обвинувачення у публікації матеріалів, що віддзеркалюють справжнє життя українських радянських письменників. Правосуддя здійснювала так звана «трійка ГПУ», у ролі якої виступили актори музично-драматичного театру «Карнавал», а саме: А. Тітов, І. Каблов і А. Чернов.

Події, що описані в книзі, охоплюють пекельний період 30-50 років минулого століття та пов’язані з легендарним київським будинком для «робітників культури» – Роліт. Саме під дахом цієї будівлі мешкали головні персонажі вражаючого життєпису: Микола Бажан, Максим Рильський, Іван Кочерга, Павло Тичина, Олександр Корнійчук, Улас Самчук, Юрій Яновський, Остап Вишня, Олексій Кундзіч, Олесь Гончар та інші.

На сторінках книги українські класики постають живими людьми, які, як кожен з нас, мають власний світ, у якому перегукуються радощі та страждання, злети та падіння, любов та ненависть, справедливість і беззаконня.

Судове засідання відкрили, права та обов’язки роз’яснили, склад Суду оголосили, прийшов час докази дослідити.

У своє виправдання Станіслав Цалик і Пилип Селігей представили Суду відеострічку, яка підтвердила що Роліт – це не міф. Хоча нині у ньому й не проживають «робітники літератури», крім літературознавця Олега Микитенка, та про ті буремні роки свідчать 28 пам’ятних дошок. Щодо О. Микитенка, він єдиний, хто мешкає в будинку від першого дня (вселився ще шестирічним хлопчиком), тому для авторів він став живою енциклопедією. Понад 10 років тривали їхні «розкопки». Праця виявилася немарною. Зібрано чимало ексклюзивних інтерв’ю та фотокарток, розкрито архівні документи, зокрема й колишнього КДБ. Як результат, на сторінках книги ми знайомимося з українськими майстрами пера через призму їхнього особистого життя, такого правдивого і водночас незвичного для сприйняття.

Свідками у справі виступили Валентина Гончар – дружина Олеся Гончара, Мар’яна Євтушенко – онука Остапа Вишні, Ірина Прахова – пасербиця Уласа Самчука, Віктор Баранов – головний редактор часопису “Київ”, Алла Диба – науковець Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка. Останню визнали співучасницею злочину, адже всіляко сприяла пошуку потрібної архівної інформації.

Атмосфера в судовій залі була досить природною та дозволила усвідомити суворі реалії тогочасного режиму. Втім, українці вміють сприймати іронічно власну історію.

Свідчити на користь підсудних вийшла Ірина Прахова, яка зазначила, що дуже тяжко стояти перед «трійкою», ті, недовго думаючи, відповіли: «Ничего, скоро будете сидеть!»

Овації залу викликав свідок Віктор Федорович… Усі в один голос вигукнули: «Янукович!». Та секретар судового засідання розчарувала присутніх, і до зали увійшов Віктор Федорович Баранов.

В. Ф. Баранов розпочав свою промову із кепкування: «Ай ем вері-вері соррі, що я жив в СССоРі. Ай ем соррі вері-вері, що я жив в СССРі». Також він прокоментував фотокартку «Остап Вишня спить»: «Ви мені скажіть, будь ласка, коли спав радянський письменник? Він пильнував ідеологічні доктрини партії та уряду!». І на останок попрохав «присудити книгу до неймовірної популярності серед читачів, а їхніх авторів – до довічної слави». Суд погодився розглянути «вместо расстрела – пожизненное».

У ролі експерта виступила Лариса Масенко – мовознавець, доктор філологічних наук, професорка Національного університету “Києво-Могилянська академія”, багаторічна мешканка будинку Роліт.

Л. Масенко високо оцінила книгу і підмітила, що автори уникнули спокуси «підглядання в шпарини», тому матеріал викладено дуже делікатно. Поза всяким сумнівом, Станіслав Цалик і Пилип Селігей заслуговують на повагу та вдячність.

У судові перипетії було втягнено секретаря Суду – Тетяну Харламову. Надійшла інформація, що вона причетна до справи, тому що була організатором усіх робіт з видання та розповсюдження книги.

Тетяна Харламова визнала свою вину та повідомила, що над книгою працював колектив у кількості 25 осіб агенції “Наш час”, директором якої вона є. «У наше виправдання хочу сказати, що перший тираж книжки склав всього тисячу екземплярів і розійшовся дуже швидко». Це засвідчує, що книга викликала помітний інтерес читачів.

Суд постановив зняти усі наклепи та звинувачення з авторів книги – Станіслава Цалика і Пилипа Селігея, а також з представників видавництва «Наш час». Повністю їх виправдати та визнати книгу «Таємниці письменницьких шухляд: Детективна історія української літератури» обов’язковою для прочитання.

У «Трійки», напевно, був чудовий настрій. Адже, замість звичних «ув’язнити», «заслати», «розстріляти», вони зняли всі обвинувачення, ще й по завершенню розіграли цінні призи.

Рішення суду оскарженню не підлягає, тому беріть до рук книгу та зазирайте до шухляд письменницьких таємниць.

Сьогодні..))

Була на презентації книги "Таємниці письменницьких шухляд"))) зараз засяду писати репортажик)))
а ось цікавий сайтик http://litakcent.com/ :))))

Постанова оскарженню не підлягає :)

Сьогодні я стала почесним громадянином України)) я нарешті маю право голосу, вибору та інші права хє-хє))))) вже втретє я не знаходжу себе у списку виборців)) трапилося виверження вулкану і Женя таки поїхала до районногу суду)) мій дебют))))) вперше була присутня на засіданні суду - все було офіційно))) позивач(моя персона) з'явився, відповідач(це мала притусити вся виборча дільниця) - ні. От горе)))) а, ну да, я просила надати мені змогу проголосувати на виборах))) словом, мене 5 хвилин помучали та все ж задовільнили мій позив))))))) юхууууууууууууу))))))перша справа в суді.. і її виграно)))))))))
з такими успіхами, я можу тепер братися за будь-що))) придивлюся якусь гламурну дачку та відсужу її)))
ото щастя, людоньки:)))))))))))))))

ні про що))

який я сайтик цікавий надибала мм))) http://fantazm-s.ru

варте уваги))

Езра Паунд... геній, шкода, що американський;)
http://untp.org.ua/index.php?id=770 - трішки біографії

http://www.uspoetry.ru/poets/41/poems - трішки творчості

Молчун

Покуда я с повадкой тугодума
Чернилами бессмертно истекал —
Кому какое дело, что я думал?
Достаточно того, что я сказал!
Мы собирались. Вот такие факты,
Которые как хочешь понимай.
Кто знает, как октябрь весною пахнет,
И как осенний ветер студит май?
Мы собирались. Дождь плевал на ветер.
И ветер выл, как тысяча собак.
Мы были просто дети. Просто дети.
В истории записан этот факт.
И кто мы есть, что бы, паря над всеми,
Войти чумою в будущее время?

Вилланелла: психологический час

Я перестарался в подготовке события,
Было зловеще.
С аккуратностью человека средних лет
Я отложил только нужные книги.
Я почти закрыл страницы.

Красота – это такая редкость.
Так что, не многие из моего фонтана пьют.

Так много бесполезного сожаленья,
Так много времени растрачено впустую!
И теперь я смотрю из окна на
дождь, суетящиеся автобусы.

“Их микрокосм потрясен” –
воздух дышит сим фактом.
В их части города
они игрушки враждебных сил.
Откуда мне знать?
О, я зная достаточно.
Их ждет что-то.
Что ж до меня;
Я перестарался в подготовке события –

Красота – это такая редкость.
Так что, не многие из моего фонтана пьют.

Два друга: глоток леса…
Друга? Станут ли люди меньше друзьями
всего лишь потому, что один в конце концов нашел их?
Дважды обещали прийти.

“Между вечером и утром?”

Красота будет пить из моего разума.
Юность тем временем позабудет,
моя юность простилась со мной.

II

(“Не молчи! Ты танцевал как деревянный?
Твои работы нравились кому-то,
и он был так искренен.

Ты нес чепуху
В первую ночь?
На следующий вечер?”

Но они вновь обещали:
“Завтра в пять.”)

III

И вот уж третий день –
ни от кого не слова;
Молчат и он, и она,
Только записка другого человека:
“Дорогой Паунд, я уезжаю из Англии.”

Перевод Р. Пищалова

при..пекло

Я зголодніла. Пережовую крихти твого тіла. Жадібно ковтаю. Забагато солі. Запізно випльовувати. Ненавиджу сіль. Ятрить. Пече. Катує. Роздирає. Мучить. Масштабу набирають рани. І ти проростаєш у мені, і мені вже не відмовитися від тебе. Хоча до біса боляче. Ти не перший такий. І вся трагедія в тому, що не останній. Згадую усіх, які були на твоїй теперішній позиції - суцільна сіль. Мабуть, радітиму навіть цукрозаміннику. Та все ж мріятиму про цукор. Отой, особливий..рафінований.

Щось та ні про що)))

Життя... дивна штука..
Хтось каже, що ті люди, з якими ми хоч на секунду зустрілися, впливають на нашу долю, думки, вчинки й так далі... головне, зробити вірний висновок із наданого тобі небесами побачення)))
прибийте мене, але це є трішки абсурдно...
От 25.10 я їхала в метро)) як і у всіх нормальних людей, які користуються цим видом транспорту у години пік, настрій вище, ніж на позначці "0", не зашкалюється))) але мені пощастило, моя дупця примостилися на котромусь із місць під вивіскою "місця для пенсіонерів, інвалідів та пасажирів з дітьми"... Як і всі нормальні люди, я сиділа і вдивлялася у безмежжя простору, яке стояло перед моїм носом, відстань між цим простором і моїм носом можна було виміряти шкільною лінійкою... Та не про це...
Чергова зупинка... Біля мене звільняється місце... Не пройшло й 5 секунд, як я з тієї сторони, де щойно звільнилося місце, чую голос: "Девушка, почему ты такая неулыбчивая? Улыбнись и жизнь станет краше"... Я мимохіть повертаю свою нЄулИбчІву мармизу вліво і переді мною вимальовується чел, який давить либу на свої всі зуби(підмічу, йому тре до дантиста), суне мені руку для потиснення і в ці секунди зі швидкістю світла встигає представити свою занадто високу персону. ХЗ як його там звати(мене це мало цікавило, тому цю інфу провтикала), але він журналюга якоїсь там редакції... Думаю, о, зара буде інтерв'ю))))) Та нє, він почав втирати мені, що я маю зовнішність, притаманну Скандинавським країнам)) Я ж, як справжній патріот, заперечила(з моїм курносим носом я ніяк нЄкАтІрУюСь у скандинавки) і підкреслила, що я - УКРАЇНКА... всередині, збоку, зверху, знизу, зліва, ну і тим паче, зовні)))
І тут його залицяння перетворилося на монолог "Історія ВєлІкай і НєпавтарІмай рАссІІ"... Я дізналася багато цікавого))) такої нації, як українці не існує, є росіяни, а от українці... Москва була у складі Київської Русі з самого початку... словом всі мої заперечення і намагання доказати протилежне перекривалися фразою,яку почули всі пасажири того веселого вагону: "Тебе двойка с истории!!!". Наш діалог набрав обертів)) ми стали епіцентром поїздки для сотні пасажирів... Мій співрозмовник змахував на скаженого верблюда))) З історії я з'їхала на етику... Це чмо, говорило до мене на "ти".. Я й зробила йому зауваження. А він у свою чергу: "Даже до императов та богов на ты говорять, тебя я више не поставлю". Лох одним словом. Після цього до мене заговорив красунчик з гербом на шапці, який зауважив, що неварто витрачати час на божевільних))
і я вирішила прислухатися до цих глибоких та корисних слів))))
але ця безобразна макітра ніяк не спиняла свій словесний понос)) моя мова для нього була "сельським малороссийским диалектом", проте ця шановна осоБь, як потім виявилося, походила із "голубых кровей"(по голосу я про це здогадувалася гг) та мало "дворянський титул"(і чомусь замість "корони", його голову прикрашала якась брудна бейсболка.. А ще він корінний киянин... Найбільше жахіття - це те, що він журналіст... І у тих людей, які ведуться на плоди його праці, навряд проросте в душі паросток українства...
І який висновок я маю зробити із зустрічі з цим поважним дварЯнінам, що варто ще раз до рук взяти підручник та перечитати, чи все-таки існують УКРАЇНЦІ?
Та я й без підручників знаю, існують..)) та їх так мало, що варто занести до Червоної книги... як "умираючий вид"...

Настрій...))))

От бувають же ж моменти, коли ти маєш купу проблем, які потребують негайного вирішення, але ти не зважаєш на них... І твому настрою можуть позаздрити ті, хто тих проблем немає і в кого у житті все гаразд)))) от і у мене нині щось коїться з настроєм))) я на грані щастя... просто хочеться жити, посміхатися і забути про той чемодан проблем, який з дня на день стає все повнішим))))
Слухаю музику, риюся у всесвітній павутині, за вікном ледь видніється листя дерев... надворі мерзнуть люди, кішки, собаки, а мені до біса добре)))))
хочеться погризти нігті та вони, на диво, не послоїлися - шкода))))
А ще освоюю різні проги)))) та цей процес щось дуж уповільнений)))) мльо, я знаю, що все буде круть)))))))))) і ви знайте)))

Божевілля...

І, коли настане всеосяжна темрява, я все одно бачитиму твій образ. Я дивитимуся тобі у вічі й знатиму, що ти також дивишся на мене. Всі кричатимуть: його немає, а я не віритиму… адже ти ось – за півкроку.
Я ступаю.. а ти знову на півкроку віддаляєшся. Я мчуся за тобою, а ти все тікаєш. Любове моя,достатньо забавок, не глузуй з мене! Мені анітрохи не хочеться гратися у ці чудні ігри, мені анітрохи не смішно..
Хочу торкатися тебе, і прислухатися до твого подиху… ґвалтувати тебе і рахувати краплі сльозинок, які докотяться до твоїх уст.. ловити насолоду в твоєму погляді…замотатися з тобою у ковдру та вдивлятися у ранок.. а потім знову настане ніч, ми присвятимо її нам. Нам.. Чуєш? Не тікай від мене, не щезай…
А давай перемінимо правила гри? Я робитиму крок назад, а ти йтимеш за мною.. Спробуймо? Любий, ти мене раниш своїм мовчанням! Та скажи вже хоч щось! Я зроблю півкроку назад..Чуєш?Зроблю! Зробила… Чому ти завмер? Йди за мною.. Заклинаю! Ріднесенький мій, що з тобою? Невже твої слова про кохання були фальшем?Мовчиш… І я мовчатиму..
Але це по-дурному ось так стояти у змертвінні голосів, коли я маю стільки тобі всього сказати..
Між нами вже крок…Єдиний крок…
Чуєш? Я не хочу грати за моїми правилами. Ліпше бігтиму за тобою, можливо, тебе одурманить втома і ти на секунду спинишся… а я не пропущу ту мить і ти потрапиш у мої лабети. Поневолю назавше і віддамся у неволю сама..
Коханий, ти не можеш чинити так зі мною... Декілька годин тому ти був за крок від мене, а тепер ти за крок ще й від провалля… Я тепер не зможу ніколи зробити крок увперед – втрачу тебе назавжди… Але я можу навчитися літати…
Чуєш? Серденькомоє, дочекайся мене, я скоро повернуся… лиш навчуся літати… Ні-ні, я ніколи тебе не покину… Я на хвильку… За крилами…



Де шукати допомоги, коли всі відвертаються…

Україна для людей! Та кого в нашій державі відносять до цього рідкісного виду? Зупинімося на двох варіантах: кожного без винятку громадянина або того, хто має товсті кишені та впливові знайомства. Високопосадовці «для галочки» пропагують перший варіант, але на практиці варіант під номером два стає дедалі популярнішим. Як результат, люди відчувають себе незахищеними, процвітає взаємодія організованої злочинності з корумпованою державною владою, що становить безпосередню загрозу демократичним перетворенням в Україні.

Найперше – трішки статистики. Згідно з даними міжнародної неурядової організації Transparency International, за індексом корумпованості Україна в 1998 р. мала 2,8 бали (посідаючи 70 місце з 85 досліджених країн), в 1999 р. – 2,6 (77 місце), в 2000 р. – 1,5 (88 місце), в 2001 р. – 2,1 бала (83 місце ). У 2002 р. Україна була охоплена шістьма дослідженнями і, враховуючи те, що розбіжність між ними була невисокою, вона з 2,4 балами посіла 86 місце, а в 2003 р. (вже за результатами десяти досліджень) – 111 місце . Відповідно до даних ЗМІ, за індексом корумпованості у 2006 р. Україна перемістилася на 99 місце серед 163 країн, а в 2009 р. – на 146 місце зі 180.

Усе б нічого, якби цифри не відповідали реальності та не підтверджувалися фактами.

В Україні частішають випадки, коли люди залишаються наодинці зі своєю бідою, не маючи належної підтримки навіть з боку буцімто демократичних мас-медіа. З липня цього року в Інтернет-просторі блоґґери розповсюдили історію, яка трапилася на Житомирщині у сім’ї Єлизавети Горбачевської (Романчук). 8 квітня 2009 року її батькові були заподіяні тілесні ушкодження, щоб не віддавати йому борг у розмірі 45 тисяч грн.

«На мого тата було вчинено збройний напад групою осіб, яку найняла людина, котрій тато допоміг взяти кредит у банку та позичив гроші зі своїх банківських карток. Його били руками, ногами, завдали ударів молотком по голові», – говориться у листі Єлизавети до ГО «Покоління Майдану».

Протягом декількох тижнів сім’я Єлизавети отримувала дзвінки з погрозами та залякуваннями. Вся необхідна інформація про нападників відома, але, за словами дівчини, міліція і прокуратура ігнорують її та не роблять нічого, щоб розкрити цю справу.

«Навесні 2009 р. батьки побували у всіх районних інстанціях, влітку дуже часто їздили у Житомир, де зробили вигляд, що нічого не розуміють, і направили справу для розгляду у відповідні органи. Деякі правоохоронці прямим текстом говорили, що якби у нас були гроші, можливо, щось змінилося», – пише у своєму листі пані Єлизавета.

Батько дівчини відзначає, що за рік змінилося три слідчих у їхній справі, а прізвище четвертого, якому передали справу 30 січня 2010 р., було повідомлено лишень 10 серпня. Півроку він не знав, в якому стані перебуває справа. Як виявилося, її було передано з обласного (Житомирського) до районного (Ємільчинського) РВ. Звідки їхали, туди й приїхали…

Підкреслю, що сім’я постраждалих зверталася за допомогою до провідних телеканалів, політичних блоків і організацій, багатьох друкованих ЗМІ, та заручитися підтримкою їм так і не вдалося.

«Я хочу, щоби моя сім’я жила в спокої, щоби панувала справедливість, і я знала, що того, хто покалічив фізично і морально мого тата, а мене, мою сестричку і маму – морально, буде покарано».

Яка ж розв’язка очікує на цю історію? Нині складно відповісти на це питання. Однак хочеться вірити, що люди (зокрема, медійники) згадають про своє покликання і почнуть виконувати безпосередні обов’язки – допомагати простим людям. Бо хай там як, а Україна таки має бути для людей…

Дебют;)

Вже котрий день я б'ю байдики) вірніше сказати, - вони мене( а я ніяк на це не реагую, ніяких атак з мого боку у відповідь... Ще кілька днів і байдики мене нокаутують...
Але такий фінал мене зовсім не влаштовує і сила, яка десь витає між моїми клітинами, наштовхує мене на певні дії))) ось сьогодні я вирішила завести собі блог, у якому буду писати щось корисне, а, можливо, й маячню))) та все ж буду писати, бо я потребую цього як повітря...