отак тинялася темною вулицею та слухала музику на повну гучність, вдихала аромат сухого листя з домішками автомобільних вихлопів + деяких елементів таблиці Мєндєлєєва.. і ні про що не думала... раніше я кайфувала від стану "недумання", який доволі рідко радував мене... та останнім часом я почала ловити себе на думці, що мої думки десь загубилися.. їх просто не існує.. стан "недумання" і я стали нерозлучними.. і це дратує... все навколо якесь нецікаво-одноманітне... не хочеться думати ні про низьке, ні про високе, ні про любов, ні про ненависть, ні про пройдешнє, ні про те, що на мене чекає... хочеться втікти не від когось, а від самої себе... оцієї, яка пірнула у нігілізм думок та потребує термінової евтаназії...
Ну-ну!!Яка евтаназія?!
ВідповістиВидалитиТобі ще жити й жити, втілювати мрії у реальність та займатися благочинністю!
))) вже цей стан минув))) хі)))) не завжди ж радіти життю:)))
ВідповістиВидалити