Багнюка.. багато багнюки - під ногами.. а над головою - злива.. підіймеш голову до небес.. а їх не видно.. лиш хмари.. безкінечність хмар..
Ось так минало Трипільське Коло...
та то дурниці, адже всі навколо дарували один одному тепло: привітним поглядом, приємним словом, щирою посмішкою, міцними обіймами, жагучим поцілунком..))) було затишно... тільки й те роби, що виловлюй у повітрі позитрони))) а вони все не зникали.. їх було сила-силенна..))) дихали не киснем, а позитронами на фестивалі:)))
..приємно засинати і прокидатися в обіймах..)) а ще приємніше відчувати..)
сентиментальність зашкалює..)
Немає коментарів:
Дописати коментар