Сиджу і думаю, що таке щастя.. банально.. дуже банально...
На моєму письмовому столі стоїть глечик.. невеличкий, гарно розмальований петриківкою.. а у ньому - тюльпанчик, зроблений з паперу... і, щоб зрозуміти, що це і є щастя, потрібно копнути глибше.. ознайомитися, так би мовити, з субстанцією...
Колись цей глечик був звичайнісінькою глиною.. нікому не потрібний.. так само й тюльпанчик - звичайнісіньким самотнім листком паперу.. Тепер вони стали витвором мистецтва і радують тих, хто на них задивляється.. І не суть у тому, ким вони стали.. суть у тому, що вони є один в одного.. бо по-одинці вони б пропали.. тюльпанчик, у кращому разі, перетворився на полум'я, а глечик - на десятки уламків...
Але їм судилося бути разом, вони знайшли одне одного чудового зимового дня.. а я знайшла їх.. тепер вони - щасливі живуть на моєму столі... і їм добре і мені радісно від цього..)
Немає коментарів:
Дописати коментар