нема літа в душі

важко бути ніким, а ще важче - кимось...
та не про це...

відчуваю, що мій мозок ще трішки і вибухне.. та не стається..

тіло на місці, душа в неспокої..
ніби хтось узяв і розірвав на дрібні шматки та розкидав по світу.. мене..
а вітри дують у різні сторони.. не зібрати.
згубились..
згубили..

хочу літа...
мені здається тоді я буду щаслива... і буду суцільна...