бути щасливою..

бути щасливою... саме це для мене і є важливим.. важливо радіти життю, мати бажання говорити, слухати музику і просто усміхатися...від щастя..

другий день роботи на такій солодкій посаді як журналіст не викликав морального задоволення.. втома..навіть вона не була приємною.. натомість страшенні болі в спині та відчуття втрати.. Втрата... я втратила щастя, яке зуміла впіймати декілька днів тому...

тому..ліпше вчасно зупинитися.. і я вирішила зупинитися... вважала, обдумаю це на вихідних, але рішення прийняла вже) повертаю собі статус туніядця.. ріже зір, вуха.. але я певна...ті умови не варті, щоб себе там тримати..нереальні умови.. принаймні для мене)

амбіції... вони в мені зашкалюють.. вирішила змінюватися...

Гуртівці все ж зі мною зв'язалися, не дарма я писала листа)))
О 19:00 в "Купідоні" зустрілися з паном Тарасом.. приємний чоловік:) Він мені розповів про проект, мені сподобалося)) надіюся, я йому як соціальний репортер також сподобалася:)
Це б було чудово:) хай і на волонтерських засадах, але як перспектива - набуття цікавого досвіду, тренінги та купа знайомств:)
але для цього потрібен вільний час.. він у мене буде:)

Так про які зміни я писала вище.. Я вирішила, що я хочу.. Хочу займатися благодійністю, бути журналістом і мати гроші.. А ще вивчити англійську:) принаймні покращити її)))

Робота, яка мене за два дні вимучила, майже нічого з цього не давала... Журналіст за комп'ютером та інтев'ю+коментарі в телефонному режимі - далеко не всі риси, які повинен мати журналіст.. в такому режимі я мала працювати два місяці.. Благодійність.. часу, крім вихідних, на неї б не лишалося.. а ми ж маємо наше "За.світ.Ти" зареєструвати у цьому році)) гроші... перші два місяці не дуж прибуткові, але все ж таки гроші дана робота обіцяла... англійська.. на неї часу зовсім не лишається...
а ще не лишається часу для себе, для рідних, для байдикування, для усмішок... а хочеться жити..)
ооо за ці два дні я не тільки зненавиділа людей, я зненавиділа шум:) навіть музику.. страхіття)

так от...знайшла альтернативу:)
мої бажання задовільняться за такою схемою:
-благодійність - матиму час, отже, займатимуся:)
-журналістика - соціальний репортер в Гурті - дай, Боже:)
-гроші - засуну в дупцю свої амбіції, піду попрацюю консультантом 2 дні через 2 - це ліпше, ніж вкалувати щодня.. і є час на себе:)
-англійська - лишається час і на неї)

певно, я роблю дурниці.. але, коли гвалтують тебе - це як-не-як природно.. а коли гвалтуєш сама себе - це збоченство.. я не хочу ні сама себе гвалтувати..та й іншим не дам ці привілеї)

ооо... а ще я хочу кохання - з цим і не вгадаєш)))

знаю, що багато з близьких мені людей не зрозуміють мене і казатимуть: "Женя, ти б вже хоч кудись йшла працювати.." і пирхатимуть:)
але я не хочу бозна-куди...
я вмію відчувати.. чи мені так здається..
можливо, я колись навчусь розуміти свої вчинки і що ними править.. нині я просто відчіваю...
а ще я вдячна Богу за батьків... певно, нелегко терпіти мої вибрики і бути вічними донорами..але я відчуваю.. не розумію..але вічуваю..