зустріч

Буває так, що перечитуючи свої записи, розумієш, що сьогодні ти зовсім інша.
У тебе зовсім інше бачення на багато пунктів твого життя.
Мабуть, я так швидко ще не змінювалася...
Та ці два дні в моїй голові породили нові думки)
Це тупо діяти за вже пройденим алгоритом і перекривати кисень відчуттям, стосункам..
Врешті-решт чоловікам!
Знайомство з Сашою надихнуло мене на ці думки.
Я зрозуміла, який ВІН - чоловік моєї мрії.
І нехай це голосно звучить!
Та цей образ змінився. Він уже не такий, яким був декілька днів тому.
Чоловіки..
Так історично склалося, що я думаю-мудрую-аналізую-переосмислюю про тих, що були в моєму житті та тих, що так і не прийшли в моє життя..
Зі мною ніколи не було поруч чоловіка, були хлопці.
А от чоловіка не було.
Не було самодостатніх, самостійних, надійних, упевнених у собі та таких, що роблять життя простішим, а не навпаки ускладнюють його.
Чомусь раніше я не звертала увагу на ці суто чоловічі риси)
Можна знайти цьому логічне й не дуже пояснення.
Та я вже стомилася шукати їх.
Часом потрібно піддатися тому іраціональному, яке теж є частиною людського)
І не втрачати віри! Віри в краще!

Найсмішніше, що моє оточення - це суто хлопці, які не беруть долю в свої руки, а шукають лиш причини.
І запевняють себе, що їхні друзі/знайомі успішні лиш тому, що їм татко купив автівку, купив квартиру та врешті-решт влаштував на роботу. Чи в усіх невдачах винні батьки, чи сусіди, чи НЛО.

І я велася на ці теорії. Хоч і поруч є рідний братик, який із 16 років все досягає самотужки.
Але ж це брат. І от зустріч із Сашою.
У свої 28 років він успішний. Він усього досяг сам. І ні на кого не перекладає відповідальність за свої "не вдалося".
Він просто спромігся стати чоловіком. Не в 20, не в 30, не в 40 років.
Він, як мій брат, став чоловіком ще будучи школярем.
Він думав. Постійно думав і діяв!
Поруч із таким чоловіком хочеться бути жінкою.
І це неймовірно прекрасне відчуття!

Дякую, Боже, за цю зустріч!