Навіть не знаю, що писати.. але так кортить те, що бурлить/витає в середині перетворити в слова))
Майдан на тиждень я поставила на паузу.
У думках він завжди зі мною. І молюся завжди.
Але фізично не була присутньою.
У деякий момент з"явилися суперечливі відчуття, закрутилася в робочих буднях, інших клопотах...
і, соромно дуже, Майдан став не прерогативою..
Та сьогодні я знову ступила на цю святу землю!
Майдан став знову сенсом!
Сльози ллються від втрат.. людських..
Сльози ллються від гордості!
У голові очі.. тисячі пар очей.. таких глибоких і пронизливих..
таких щирих і впевнених..
очі, в яких ледь прочитується страх.. однак, в яких так легко помітити віру, гідність та любов!
Ці очі заслуговують на краще життя! І я впевнена, що це краще вже на порозі!
Не здаватися! Йти до кінця!
Немає коментарів:
Дописати коментар