У Чернівцях я вдихнула ковток, ато й два, сили.
Сили, яка призвела до руху в правильному напрямку мої думки.
Це подвійне відчуття вдячності та нерозуміння тепер можуть співіснувати разом.
Вдячна. Вдячна за те, що я стала кращою за ці майже три літа.
Нерозуміння. Не розумію, як можна відмовитися від людини, яку справді любиш?
Із нерозумінням з"явилися й відповіді.
Відмовитися можна в двох випадках.
Або любов була фальшем. Або просто над любов"ю перемогла слабкість.
Насправлі другий варіант не несе в собі любові. Бо любов не можна здолати.
І якщо пропонується два шляхи, то завжди можна знайти ще два... Звісно, якщо є любов.
Але я змирилася.
Немає коментарів:
Дописати коментар