стала згадувати її все рідше.. раз на декілька місяців, ато ще й рідше вимальовується її образ у моїй голові..)
сьогодні чомусь ти знову закралася у мої думки.. зовсім не на довго.. тому й вирішила цей момет закарбувати у слова - увічнити..
дивно.. та свічка раптово згасла.. і ми одна для одної згасли.. але все одно ти була приємним шматком мого життя.. не знаю, яким ти мене вважаєш шматком і чи згадуєш.. та дякую, що ти в мене була і є у моїй пам'яті..)
Ти знаєш, оце читаю ТВІЙ допис, а думається, що це я писала. Схожа ситуація, на жаль чи на щастя(
ВідповістиВидалитиа мені часом здається, що на жаль( але це у моєму випдку..
ВідповістиВидалити"не знаю, яким ти мене вважаєш шматком і чи згадуєш.. " - а найбільше прикро від того, що не розумію, чому її ставлення ТАК змінилося.
ВідповістиВидалитиІ якщо ти згадуєш її раз на місяць, то я її бачу щодня, а від цього аж ніяк не легшає.(
ми просто живемо не поруч.. і вчилися ми не разом) проте дружили.. найкращі подруги.. раніше я думала, що винна вона.. тепер я думаю інакше) але вже трапилося... ми лиш вітаємо повідомленням одна одну з днем народження.. сухо.. кількома словами..
ВідповістиВидалититю, то підійди до неї та й запитай) часом розмова вирішує усе)) та. що я прибідняюся)) не часом, а завжди)
ОО, та навіть не має причини підходити і запитувати. Я здогадуюся. Так буває, коли нові люди витісняють старих друзів. От,мабуть, так і сталося зі мною. Просто прикро, що її ставлення змінилося всього лише за один день.
ВідповістиВидалитиАле треба жити далі. Забути про цей невдалий епізод з життя, насолоджуватися новими друзями, і головне - ніколи не робити себе винним! )
))) у мене трішки інша філософія)) але те, що потрібно насолоджуватися - це правда)))
ВідповістиВидалити